Liudmila

Сороковини по покійному чоловіку добігали кінця. Народу було багато, Тетяна навіть не чекала стільки, хоч була до цього готова. Колеги та друзі прийшли, деякі без попередження, і їх

Повернувшись із роботи, Єгор одразу помітив, що дружина чимось засмучена. Ліза різала овочі на салат, але її думки були десь далеко. – Розповідай, що трапилося, – сказав він.

– Що з твоїм обличчям, Таню? Ти не рада знайомству з майбутньою невісточкою? – Володимир широко посміхнувся і подивився на дружину. – Сплюнь, Володю! Вона лише його… дівчина.

– Зоя, ти що таке кажеш? – зітхнув Тимофій. – Мої батьки тобі зла не бажають! – А добра, між іншим, теж, – відрізала Зоя, схрестивши руки на

– Мамо, мені треба з тобою поговорити, – Аліса стояла біля дверей кухні. Її обличчя – як після бурі – бліде, очі опухлі від сліз. Олена мила посуд,

– Дітей моїх обділяєш, на моєму горі наживаєшся, – розмазуючи сльози по обличчю, голосила Марія. – Чому ми повинні в тебе на поводі йти? Ти ж у достатку

– А родичі в нього якісь є? – Запитав головний лікар, кинувши задумливий погляд на літнього чоловіка, що лежав на лікарняному ліжку. – Може, встигнуть приїхати, щоб попрощатися?

Мілана втратила батьків, коли навчалася на другому курсі інституту. Єдина дитина у сім’ї. Кидати навчання було безглуздо, професія була потрібна. Звичайно, після батьків залишилися заощадження, але Мілана вирішила

Василина Миколаївна довгі роки жила в будинку на околиці села. Пречисте місце, де навесні повітря наповнювалося ароматом квітучих яблунь, а восени стежки вистилалися килимом із жовтого та багряного

У цій квартирі Уляна жила з народження. Мама стільки разів розповідала, як тато не спав майже три доби, щоб встигнути зробити ремонт у дитячій кімнаті до того часу,