Liudmila
– Так, стоп! Він мої гроші проїдав, а тепер я ще йому винна?! З якого переляку? – Він твій батько! – випалила мама. Олена підійняла брови так високо,
Олексій та Марина товаришували з самого дитинства. Їхні будинки стояли поряд, і після школи вони незмінно йшли однією дорогою, обговорюючи не лише уроки, а й усе, що хвилювало:
Ірина прокинулася рано, але чоловіка вже не було, тільки двері грюкнули. У неї сьогодні вихідний – день народження. Дивно, але чоловік утік і навіть не привітав. Напевно, щось
Надія Миколаївна почула про себе багато приємних слів та побажань. Її проводили на пенсію. Вона вже була пенсіонеркою й отримувала пенсію, але зараз йшла з роботи на заслужений
Марія закінчила приготування салатів, все було прибрано і чекало свого часу в холодильнику. На вулиці чоловік також усе приготував, увечері будуть шашлики. Два сини вже познайомилися з місцевими
Віра поверталася із роботи. Дорогою вона зайшла в супермаркет, який знаходився неподалік будинку, де вона жила з дванадцятирічним сином Мироном. Два важкі пакети відтягували руки. – Треба все-таки
– Ти мене черствою називаєш? Мене? Це ти спочатку забув про засоби захисту, потім про всі пристойності, а тепер її з пузом до мене в будинок притягнув і
– Син у нас єдиний, тож весілля треба зіграти гарне, – казала Тетяна чоловікові. – Та я не проти, тільки мене бентежить ставлення з боку нареченої, – сердився
Він кілька разів проїжджав повз… Повз дівчину, яка сиділа у візку. Поруч із нею стояв столик, на якому було щось розкладено. Її образ не йшов у нього з
– Тетяно Іванівно, нам уже час зачинятися, а він стоїть і нічого не купує, – поскаржилася директору продавчиня Ольга. Тетяна підвела голову від накладних і розсіяно перепитала: –