Liudmila

Батько у Люсі був дуже суворим. Його навіть мама побоювалася, слово зайве поперек сказати боялася. А от із чужими дітьми він поводився по-іншому, посміхався, говорив ласкаво. А на

Михайло Петрович неквапливо помішував чай, спостерігаючи, як вихори заварки кружляють у вирві маленького кухля. Навпроти сиділа дочка Олена і, як завжди, говорила без зупинки, принагідно перевіряючи щось у

– Минуло вже пів року, а тато все ніяк не прийде до тями! Я вже не знаю, що робити, Юра? Як йому допомогти? Лєра поставила перед чоловіком тарілку

– Поліно, ти що – зовсім з глузду з’їхала? Та тебе розвели, як недолугу! – обурено вичитував дружину Артем. – А чим ти незадоволений? – Запитала Поліна. –

– У вас тут ремонт, чи що? – Антоніна Юріївна зайшла до квартири сина і ледве втрималася від того, щоб не скривитися. Максим, високий, сутулий, у поношеній футболці

– Бабусю, а коли мама з татом приїдуть? – Ліза стояла поряд і уважно спостерігала, як бабуся перевертає черговий млинець. – А чому ти плачеш? – Бо ти

Вперше вона з’явилася того вечора, коли дощ починав із самого ранку і не збирався закінчуватись. Сірий, в’язкий, липкий – він стікав по шибках і плескав по калюжах, ніби

– Тааак …. Можна дівчину вивезти з села, а село з дівчини – ні, – похитав Андрій головою, дивлячись на Оксану. – Ти навіщо так вирядилася, га? Ти

– Ну що, Віро, готова до подвигів? – голос Олени в слухавці звучав із м’якою іронією, але з теплотою, як завжди, коли вона дзвонила сестрі. – Це точно,

– Яна, ти не забула, що ми в суботу йдемо до батьків? – Запитав Олександр дружину. – Не забула. Саша, а може, не підемо цього разу? Адже це