Liudmila
– Знаєш, доню, коли ти привела Сергія знайомитись, скандал ніхто не влаштовував! – ображено сказала Тамара Михайлівна, намагаючись стримувати сльози образи, готові покотитися з очей будь-якої миті. –
У порожньому коридорі лікарні почулися швидкі кроки. Дівчина з сумкою в руках швидко прямувала до виходу. За нею йшла жінка в халаті: – Наталю, зачекайте. Може ви передумаєте?
З лікарні Віку з донькою зустрічали чоловік, батьки та свекри. Вдома, звичайно, посиділи за столом, але недовго – за годину гості пішли, залишивши молодих батьків та онуку одних.
– Ти знову купив не той хліб! Я ж просила – без насіння, – Юля поклала хлібину на стіл і навіть не подивилася на Кирила. – Вона була
– Мамо, що там у вас трапилося? – засмучено запитала Еля свою матір. – Нехай сам тобі розповість! – уперлася рогом Світлана Ігорівна. – Начебто дорослі люди, а
Зіночка розвішувала свою білизну на балконі. Вона розправляла боді з мереживами, пеньюар рожевого кольору захитався від вітерця, а кілька бюстгальтерів, наче метелики, манили погляд мешканців двору своїми яскравими
– Все, годі! – гаркнула Марія, жбурнувши ключі від квартири на кухонний стіл. Вони брязнули, підстрибнули й завмерли біля краю. – Ти думав, я не дізнаюся? Серйозно, Дімо?
– О-о, привіт, привіт, царство безладдя! Віка, ти ж дома сидиш постійно. Могла б і вимити посуд, – дорікнула мати, щойно переступивши поріг кухні. Віка в цей момент
Цього вечора Рита та Ігор лягли спати пізно – дивилися фільм по телевізору. Завтра субота, тож можна буде поспати довше, тим більше, що Ромку – їхнього десятирічного сина
– Ти називаєш ці помиї вечерею? Я що схожий на кролика? – чоловік дивився на броколі, як на недруга. – Ні майонезу, ні олії… навіть солі нема! Восьмирічний