– А я казала, добром це не скінчиться! – хитала головою тітка Марія, розвішуючи білизну. – Бачила я, як вони з цим міським за клубом милувалися
Біда в селі Олександрівка завжди ходить обійнявшись із чутками. А вже коли Настя Кузнєцова, перша красуня на селі, знепритомніла просто посеред крамниці, чутки полетіли швидше за серпневу пожежу
– Мій чоловік мізками працює! У нього черга із клієнтів стоїть! Він не возитиметься безплатно! Це ж інтелектуальна робота, не те, що твій – руками махає…
– Мій чоловік мізками працює! У нього черга із клієнтів стоїть! Він не возитиметься безплатно! Олені ніби хтось плюнув у обличчя. Вона стояла біля вікна і нервово м’яла
– По-моєму, кохання та «навпіл» – це про різне, – сказала Лєра своїй подрузі
Варя та Денис жили разом уже понад два роки. Ні в нього, ні в неї квартири в місті не було, тож їм доводилося винаймати житло. Це була невелика
– Якісь ненормальні у вас стосунки! Ти її не принаджуй! Чужа це тепер для тебе сім’я. Її дочка тебе зрадила! А вона – пиріжки, зятьок, поїж! Не зятьок ти їй тепер, а стороння людина! – Видала дівчина
– Сашенька, я тобі пиріжків з цибулею та з яйцями принесла, як ти любиш, – Марія Дмитрівна поклала на стіл об’ємний пакет. – Гарячі ще, поїжте якраз із
– Ти чого намагаєшся? Нічого тобі від моїх батьків не відломиться – бо ти ніхто! – Гаркнула “сестра”
Іван та Марія почали зустрічатися ще на початку четвертого курсу інституту. Почуття були взаємними, тому, після закінчення інституту, вони зіграли весілля. Батьки допомогли купити квартиру, оскільки бачили, що
– Дякую вам, що ви тоді мене вигнали…
Люба сиділа в кімнаті й підраховувала майбутні витрати. Чоловік Валера казав, що з цієї зарплати треба купити його мамі нові туфлі. У неї кісточка випирає, тож потрібно було
– Рито, це мої гроші, я їх заробляю! Що хочу – те й роблю! – Роздратовано озвався чоловік. – Ось, як сама зароблятимеш – тоді і поговоримо…
– Ми з мамою все вирішили! Ти виходиш працювати.! Сестра посидить у декреті за тебе, – сказав Ігор і посміхнувся так променисто, ніби говорив дружині про несподіваний, приємний
– Ось тобі, а не хлопчика, сама по мужиках шастай, дитину не чіпай! Наш Юрко, наш і крапка! А ти йди … йди з богом … Ех Вірко, Вірко … що ж ти наробила …
– Мамо, знайомся, це Віра, моя наречена, ми одружуємося, мамо! Людмила Василівна дивилася на дівчину, дааа, несподівано. Де Віталик і де дівчата, вірніше – дівчина, та ще й
Запах щастя…
Марія припаркувала машину. Ще одна крамниця, і все! Вже купила фрукти, ігристе, цукерки. Залишилось вибрати подарунок бабусі. А з цим якраз ніяких проблем: бабуся обожнює книги. Вечорами, коли
– Поліно, треба терміново рятувати брата! Борги у нього! До кінця тижня потрібно віддати чотириста тисяч! – Незворушно заявила мати
– Поліно, сьогодні не затримуйся ніде, ми з батьком хочемо з тобою поговорити, – сказала мама. – Щось сталося? – Запитала дочка. – Ні, але розмова буде серйозна.

You cannot copy content of this page