Liudmila
– Ти зовсім охрінів? – голос Ольги пролунав в тиші передпокою. – Вриваєшся, репетуєш, дитину розбудиш! Дмитро жбурнув папірець на тумбу – той злетів на підлогу. Руки тремтіли
Олеся відчинила шухляду старовинного комода і запустила руку в потайне відділення. Пальці намацали порожнечу. Конверту не було. Серце пропустило удар, потім закалатало десь у горлі. – Не може
Юля стояла на пероні, дивлячись, як червоні вогники останнього вагона розчиняються у сирій грудневій темряві. Годинник на вокзалі показував чотирнадцять хвилин на одинадцяту. Потяг пішов кілька хвилин тому.
Віра так кричала на касирку, що в бідної жінки тремтіли руки. – Довго ще ви копатися будете?! Не можете нормально працювати – сидіть удома! – Вибачте, – жінка
Леонід приїхав з риболовлі й одразу почав говорити про розлучення. – Яка щука тебе вкусила? Ти ніби й риби не привіз. – Укусила? Смієшся? Нудно з тобою стало.
Катя точно пам’ятала, як це все починалося. Тихого жовтневого вечора, коли ми вечеряли, Сергій серйозним голосом заявив: – Треба забрати бабусю на зиму. Там і сусідів майже не
– Миколо, ти вдома? Чого не відчиняєш? – Дмитро ще раз постукав у знайомі з дитинства обшарпані дерев’яні двері. Тут жив його друг. Діма щоліта приїжджав у село,
– Єгоре, ти навіщо в батька бензопилку взяв?! – Іра височіла над чоловіком, що згорбився над дошками, грізно вперши руки в боки. – Так я ж на спільний
Сергій та Наталя, залишивши міську квартиру своїй вісімнадцятирічній доньці, яка вступила в інститут і вже практично у доросле життя, вирішили перебратися в невелике село. Воно було зовсім недалеко
Ранок жіночого свята. Будильник задзвенів, і навіть не встигнувши як слід почати свою пісню, замовк під натиском мого пальця. Майже в темряві одягнувся, тихо прикривши двері, попрямував на