– Квартиру одразу продамо, – продовжувала дочка. – У центрі зараз такі ціни! Мільйонів сім мінімум. Навпіл – і можна взяти нові. – І дачу теж. Там ділянка велика, соток дванадцята. Забудовники відірвуть із руками. Пакет вислизнув із моїх рук…
– Головне, щоб в лікарню надовго не потрапила, – Ольга сьорбнула чай з мого улюбленого кухля з трояндочками. – А то лише витрати. Пам’ятаєш Вєрку із третього під’їзду?
– Я працювала! У мене діти, сім’я!  – Саме так! Сім’я в тебе є, а в мами була лише я. Тому і будинок мені дістався! Справедливо ж?
– Не смій мене шантажувати! – закричала Наталя, хапаючись за одвірок. – Ти не маєш права так зі мною розмовляти! – Маю! – відрізала Валентина, не зводячи очей
– Ну що вдієш, Барсику, раз так сталося. Немає більше твоєї господині в живих, це життя, брате ти мій, житимемо разом! – Та у тварини були свої “плани”
Нарешті Ганна з Григорієм дочекалися, коли син Матвій одружився і привів дружину до квартири. У них  трикімнатна квартира, й ще до весілля Матвій про це розмовляв з батьками.
– Дашо, все не так, як ти думаєш! Я збирався тобі розповісти. Просто… – зам’явся. – Це дуже брудна історія! Я не хотів занурювати тебе в неї. – Гена… У тебе дружина та дитина! Що там може бути “не так”?
– Ти що, копаєшся в моїх речах? –  А ти що, одружений? Вони дивилися один на одного. Він – у рушнику, тільки з ванної. Вона сидить на дивані
Надія на порцію маминої любові…
– Ну ти прямо всі речі збираєш, Ілюша, – несхвально сказала мати. – Мамо, ну я що, за трусами та шкарпетками до тебе бігати буду? – Могли б
– Ганнусю, Костя – мій син! Ти скоро зрозумієш, що мати заради сина на будь-що може піти, не тільки на обман, – заявила свекруха
До терміну залишалося трохи більше місяця. Ганна вже не працювала. Вона, не поспішаючи, вставала вранці. Її чоловік, Костя, сказав, що він сам може зварити собі каву і зробити
Я теж твоя дочка, мамо, кричало все всередині, наздожени, обійми, хоча б обдури … Я вдам, що повірила, я погріюсь трохи в променях, хоч і вдаваного, але материнського кохання…
– Лілю, ви ж сестри! Ти що? Мама вичікувально дивилася на Лілю, змушуючи поглядом вибачитись і зробити так, як просить мама, як буде правильно. Але, дивна річ, Ліля
– Що? Вона на яхті за твої гроші, а ми тут із її дітьми вовтузимося? Ти сам про що думав, коли давав їй гроші? Якщо так, то завтра я з нашими дітьми їду на екскурсію, а ти розважай своїх племінників сам!
Михайло розмовляв по телефону. Олена відразу зрозуміла з ким. Сестричка! Звичайно, знову ця Іринка. Мила молодша сестра чоловіка. Ось не сидиться їй удома, все їхати треба кудись. Мишко
–  Знаєш, Насте, – почала Тетяна вкрадливо, – ти щоразу приходиш на все готове! У чужу квартиру, за чужий стіл, на організоване кимось свято. І при цьому поводишся так, ніби заплатила за це зі свого гаманця! – Не подобається тобі ікра – не їж! – Хочеш викрутасів – готуй сама. І поради тримай при собі, доки про них не просять. Тому що це хамство, а не ознака смаку!
– Мамо, ти тільки не злись, але Оля знову покликала Настю, – тихо сказав Андрій, втягнувши голову в плечі. – Знову?! Ти ж казав, що її не буде!
– Поганий він зовсім, Антоне. Серце… Лікар сказав – лічені дні. Все кличе тебе, все питає, чи не приїде син? – А як же… він же сказав, що не чекає… – Що чоловік сказав у серцях – одне, а що на душі – зовсім інше. Ти ж єдиний син…
Антон довго стояв біля вікна потяга, дивився, як мелькають за склом знайомі місця. Он той берег, де вони з батьком рибалили. А ось міст через річку – скільки

You cannot copy content of this page