–  Тож не зли невістку! Хочеш бачити онука – посміхайся і махай. Пізно пити боржомі! – Порадила подруга
– Любов Борисівно, а хто вічно товкмачив, що хоче онуків? Ось тепер і сидіть! Мені теж жити треба, між іншим. –  Поліно, але ж два тижні? Ти з
– Мамо, я нічим не можу тобі допомогти з твоїми страхами! Якщо боїшся тиску, звертайся до кардіолога, не до мене! – Застудилась – виклич лікаря додому! Я привезу бульйон, привезу компот, але не треба влаштовувати балаган із кожного нежитю
– Ну що, доню, я до вас! У горлі першить, і, здається, температура підіймається. Доглядатимеш мамку? – Галина говорила про це так радісно, ніби курс долара впав до
– Ти віддав ключі від нашої квартири хлопцям, яких ніколи не бачив? – Запитала Варя розгубленого чоловіка
– Льоша, ну ти що? Ні я, ні діти не винні, що в тебе відпустка тільки в жовтні. Каті треба до школи, Даня у вересні в садок піде,
– Шуро! Шурка! Стій! Не ходіть додому! – гукнула сусідка молоду жінку біля під’їзду. – Що трапилося, бабо Валю? – поцікавилася Олександра і міцніше стиснула ручку трирічного синочка. Її серце тьохнуло в грудях, передчуваючи недобре. – Там у вашій квартирі двоє…
– Шуро! Шурка! Стій! Не ходіть додому! – гукнула сусідка молоду жінку біля під’їзду. – Що трапилося, бабо Валю? – поцікавилася Олександра і міцніше стиснула ручку трирічного синочка.
Хто старе згадає…
– Іро, ось чим ти годуєш мого сина? Чому Вовочка повинен їсти вчорашнє, та ще й зігріте у мікрохвильовій печі? Це шкідливо для його здоров’я! – обурювалася Наталя
Ох, Ірино, вибач… Картоплю сьогодні не подужаю. Зовсім не можу! Доведеться тобі самій полоти, – Старанно зображуючи страждання, схопився він за гомілку
Літо на дачі у Ірини та Геннадія Петрових було часом сонця, шашликів та… нескінченних грядок. Особливо ненависною для Геннадія була картопляна ділянка – прополка під палючим липневим сонцем
– Бракує грошей – нехай на своїх дітях економлять, а я мати – вони мені винні
– Син у мене добрий, дбайливий, та тільки з дружиною йому не пощастило, – розповідала Людмила Василівна попутниці по дорозі в санаторій. – Щоб Іван не зробив, за
– Тату, ти що твориш? Це ж безхатько! Ми не притулок! – Доню, – м’яко, але твердо сказав Андрій, – він – людина. Він втратив пам’ять. Він не знає хто він. А Мухтар знайшов його. Виходить, – доля!
В глибокій осені свого життя, коли сивина вже покрила скроні, а очі стали пронизливими від мудрості прожитих років, Андрій Семенович вперше за довгий час відчув, що знову потрібний
Собака Аська завивала всю ніч, не даючи господині відіспатися. Глянувши зранку в її будку, жінка застигла з переляку
Собака Аська завивала всю ніч, не даючи господині відіспатися. Глянувши зранку в її будку, жінка застигла з переляку. Ніч була бурхливою, наче сама природа вилила на землю всю
– О, ось вона! Аферистка! Я думала, що ти нормальна дівка, а в тебе одні гроші в голові! –  А ви завжди людей по собі судите? – Не витримала Настя. – Вона ще й огризається! – обурилася свекруха. – Провалюй у свою нову квартирку! І синочка свого прихопи. Ще невідомо, чи він мій онук, чи так, залітний!
– Собі ти, значить, квартиру купила, а тут хай стіни сипляться? Геть із мого будинку! Егоїстка! – вирувала свекруха, жбурляючи в Настю речі з шафи. Невістка ледве встигала

You cannot copy content of this page