– Добре влаштувався! Я стільки років жила з мамою, тепер поживу з тобою. І твої онуки під наглядом будуть! – Підслухала Люба забаганки доньки співмешканця
Люба та Єгор вирішили жити разом. За плечима у кожного по шлюбі. Зустрілися випадково на вечорі зустрічі випускників, на який Люба йти не хотіла. Усіх однокласників та їхні
– Поки не пізно! Ще можна встигнути…
Коли телефон задзвонив рано-вранці, він ще не встиг зварити каву. Дзвінок від колишньої дружини – рідкість, як сигнал тривоги, який ніколи просто так не вмикається. – Послухай, Максе,
Дід Мирон запалив поминальну свічку біля фотографії дружини, присів на табурет і важко зітхнув… – Ось, Танюшо, тиждень тому минув сороковий день. Погано мені без тебе… – з гіркотою сказав він, – час мені слідом за тобою. Що мені тут робити? Та не судилося
Дід Мирон запалив поминальну свічку біля фотографії дружини, присів на табурет і важко зітхнув… – Ось, Танюшо, тиждень тому минув сороковий день. Погано мені без тебе… – з
– На вечерю повернемося, накривайте на стіл, а ми відпочивати! – Заявила невістка свекрусі
– Мамо, вгадай, що в мене в руці? – Микита сховав руки за спину. Він заїхав до матері після роботи, щоб потішити її. – Не знаю, – розвела
– Тридцять чотири чайних троянди! – Якщо це чийсь жарт, то він дорого обійшовся жартівнику, – подумала Вероніка. – А якщо ні? У мене завівся таємний шанувальник? Цікаво
Тридцять чотири роки! Сьогодні! Що вона має? Однокімнатну квартиру. Маленьку червону Тойоту. Улюблену роботу, непогану зарплатню. І самотність! А вісім років тому були мрії про щастя, трикімнатна квартира,
– От якби ми жили у твоєму будинку, то головою був би ти! А так, тату, це ти живеш у будинку зятя! І ти можеш бути старшим, розумнішим, мудрішим, і ще тестем! Але ж ти тут гість!
– Тату, годі мого чоловіка доводити! – Роздратовано сказала Марія. – А чого він нахабний такий? – з обуренням спитав Степан Іванович. – Ти розумієш, думка в нього!
– Наташка, ти що твориш? – Відпочиваю, Олено, – сказала я. – А що? – Мишко через тебе рідній матері допомогти не може! – А мені, до речі, через вас чоботи купити не може, – зауважила я. – Тож ми квити!
– Мишко, що з грошима? – я кинула на стіл його банківську карту і дивилася йому прямо в очі. – Третій місяць поспіль на карті майже нічого немає!
– Мамо, ти що? Я не дочула? – Спитала вражена Галя. – Ти справді була досі не розлучена з ним?! Юль, ти це чула? Боже …
– Мені майно належить! – Заявив Георгій. – Яке майно? Ти зовсім, чи що? – Не зрозуміла Поліна. – Моє майно! – Іди проспись! – Поліна зачинила двері
– Невістка почувається приниженою?! А вона, свекруха, яку звинуватили в зраді, виставили егоїсткою в соцмережах, змусили чотири дні надриватися, попри заборони лікарів, – вона як має почуватися?!
Тамара сиділа і читала інструкцію до нових пігулок. Три різних упаковки, все від тиску. Лікар минулого тижня додав нові ліки, сказав берегтися. А ще спина нила так, що
– Віддай одну квартиру сестрі, – сказала мама. – У тебе дві, а в неї жодної! Це якось несправедливо, не знаходиш?
– Віддай одну квартиру сестрі, – сказала мама. – У тебе дві, а в неї жодної! Це якось несправедливо, не знаходиш? Кава остигала, на вулиці йшов сніг, а

You cannot copy content of this page