– Рибалка була, а риби не було, – одні “русалки”…
Леонід приїхав з риболовлі й одразу почав говорити про розлучення. – Яка щука тебе вкусила? Ти ніби й риби не привіз. – Укусила? Смієшся? Нудно з тобою стало.
Чоловік перевіз із села бабусю до нас на зиму — тепер вона не хоче їхати
Катя точно пам’ятала, як це все починалося. Тихого жовтневого вечора, коли ми вечеряли, Сергій серйозним голосом заявив: – Треба забрати бабусю на зиму. Там і сусідів майже не
– Тоді я одружуся з твоєю дружиною…
– Миколо, ти вдома? Чого не відчиняєш? – Дмитро ще раз постукав у знайомі з дитинства обшарпані дерев’яні двері. Тут жив його друг. Діма щоліта приїжджав у село,
– Нехай іде! – зупинила її мати. – Теж мені – незадоволений! На все готове прийшов, свого нічого не маючи, і ще щось не подобається! Бачили ми таких нахлібників! Я взагалі не знаю, навіщо ти зв’язалася з ним
– Єгоре, ти навіщо в батька бензопилку взяв?! – Іра височіла над чоловіком, що згорбився над дошками, грізно вперши руки в боки. – Так я ж на спільний
– Наталчин же гуляє вже кілька місяців! – Та ти що! Я чула краєм вуха, але не повірила. – Наташка – гарна жінка. Жаль її. І треба ж, гуляє з ким, чула? З багатодітною нашою, Маринкою
Сергій та Наталя, залишивши міську квартиру своїй вісімнадцятирічній доньці, яка вступила в інститут і вже практично у доросле життя, вирішили перебратися в невелике село. Воно було зовсім недалеко
– Пані, у мене лише п’ять гривень, може знайдеш для мене гілочку мімози на п’ять гривень, – якось дуже тихо запитав дідусь
Ранок жіночого свята. Будильник задзвенів, і навіть не встигнувши як слід почати свою пісню, замовк під натиском мого пальця. Майже в темряві одягнувся, тихо прикривши двері, попрямував на
– Немає грошей – немає сина!
– Ти ж сама, Маріє, цих мужиків знаєш, – Ольга зробила ковток кави з кухля і скривилася. – Не знаю, як ці п’ять років витримала. І як мені
– Ти ж пішов, щоб мене провчити? Навіщо ти мені такий? Сім’я – це коли люди можуть покластися один на одного. – А ти тільки вимагаєш
– Алісо! – пробурчав чоловік. – Знову весь день нічого не робила? Аліса, яка тільки-но розігнулася після восьми годин роботи за комп’ютером, так захотіла його чимось тріснути, що
– Значить, я повинна готувати, прибиратися, обслуговувати тебе? – Антоніна дивилася просто у вічі Славі. – П’ять років я на тебе чекала! П’ять років вірила кожному твоєму слову! А тобі просто потрібна була безплатна хатня робітниця? – Тоня, ти все не так зрозуміла! – Слава зблід
– Це що у тебе, каблучка? – Євгенія перехопила долоню Антоніни. Тоня засяяла і витягла руку, щоб подруга роздивилася прикрасу. Тонкий золотий обідок з невеликим каменем виблискував під
– Все! Переводжу тебе на самообслуговування, – оголосила Гені дружина
Тоня прокинулася о пів на шосту. Не від дзвінка будильника – від болю. Бік знову болів. Давно треба було піти до лікаря, але вона тягла. Почалося все місяці

You cannot copy content of this page