Liudmila

– То й твоя мати теж, чому ти звалюєш усю відповідальність на мене? Мені це вже набридло! Сам спробував би з нею хоча б пару днів провести! –

Наближався ювілей Віри Іллівни. Дочка та онука не могли ніяк придумати подарунок для ювілярки. А вона, як навмисне, тільки й казала їм: – Не надумайте мені дорогі подарунки

– Ну що, Світлана вже подарунок купила? Чи ти не знаєш? – отрути в голосі Людмили вистачило б на десятьох. Марина важко видихнула і, не підводячи очей від

Барон, виляючи хвостом, голубився до ніг, але Єгор, витерши спітнілу шию тильною стороною долоні, лише коротко потріпав: – Не гавкайте вночі, зрозумів? Дрібних не буди… Він зачинив засув

– Що?!! – Віка не вірила власним вухам, – ти при своєму розумі? Свій медовий місяць ми маємо провести у тебе в селі?!! Та ще й на картоплі?!!

Сутінки м’яко огортали київські вулиці, а в маленькій квартирі на п’ятому поверсі старої хрущовки панувала тиша, що переривалася лише цоканням настінного годинника. Раїса Петрівна, шістдесятирічна жінка, сиділа на

– А чого це ви весілля перенесли? – Не приховуючи цікавості, спитала сусідка в Інги. – Начебто на цих вихідних збиралися? Чи тебе наречений покинув перед урочистістю? –

– Я думала ти зрадієш, – Олена з образою дивилася на чоловіка, – хіба погано, що тепер у нас дві машини? – Дві? – розсміявся Ігор, – ти

– Мамо, а ти де? – У мене все гаразд, якщо ти про це. – Ні, не гаразд, я заїхала додому, а там чужі люди. Ти що, квартиру

Вона підійшла до мами зазирнула їй у вічі. І мама все зрозуміла – дочці завтра виповнюється сімнадцять, а грошей на подарунок нема. Зрозуміла все і дочка, схвально посміхнулася,