Liudmila

– Добре, синочку, а тепер дай слухавку своїй селючці, – сказала Маргарита Генріхівна, забувши, що телефон сина зараз на гучному зв’язку. Леонід почервонів і зніяковіло глянув на Марію.

Марина стояла біля вікна, слухаючи, як Віктор кидає у валізу сорочки. Він робив це навмисне голосно – кожен предмет одягу падав із театральним ляском. – Іду до іншої!

Пес не розумів, чому його привезли так далеко від дому, та навіщо прив’язали до дерева. Раніше його залишали на повідцю біля магазину чи аптеки – там він чекав

Людка з’явилася на світ випадково. Ніхто не планував цієї події, ніхто на неї не чекав, нікому вона була не потрібна. Шістнадцятирічна Поліна пропустила всі можливі терміни й зрозуміла,

Автобус їхав повільно. Тоня навіть згадала про кінські сили у техніці. Але тут вони явно були не кінські, а черепаші, до того ж черепах було замало. Щось затріщало,

– Ну ось, все практично готове. Зараз снідатимемо, поки Ромочка ще спить, – щебетала Катерина Дмитрівна, розставляючи столові прилади на столі. – Так, бо боюся, як би не

– Мені така бабуся не потрібна, – спокійно сказав Артем і вийшов із кухні, прихопивши кухоль з недопитим какао. Він промовив це таким тоном, ніби йшлося про набридлу

Марина не могла всидіти на місці. Завтра їй належало вийти заміж за Артема, з яким вона зустрічалася майже п’ять років. Батьки по обидва боки були раді, що пара

– У сенсі – витратила?! Ти це серйозно зараз кажеш? – голос Маргарити затремтів від люті й образи. – На що можна було спустити такі гроші, мамо?! –

Пластик плавився з нудотним солодкуватим запахом, а гарне блакитне підсвічування дна блимало, наче пошкоджене око. Ірина стояла перед конфоркою та дивилася на те, що ще вчора було її