– Я на свій будинок заробила сама! І утримувати вашу дочку не збираюся. Нехай збирає свої манатки, та їде! – Вітю, ну що ти там стоїш і мовчиш, як бовдур? – Свекруха звернулася до сина. – Зроби хоч щось! Твоя сестра без даху над головою залишиться
– Галю, а що в нас буде на обід? Галина зітхнула і невдоволено подивилася на дівчину. Віра була сестрою її чоловіка Віті. Вона приїхала до них «погостювати», разом
«- Чоловіка, доню, вибирай з розумом…» – згадалися їй слова матері
– Ах ти егоїстка! – заявила свекруха. – Безсердечна, байдужа… – повторювала їй сестра чоловіка. – Одні гроші в голові! – Замість серця – калькулятор! – Двері –
– У сенсі навпіл? – Здивувалася Тетяна. – Ми так не домовлялися. Дача моя, тож врожай, значить, за великим рахунком, мені належить. Максимум, чверть можу вам віддати
Тетяна одружилася з Олексієм, коли їй було вже тридцять років. Дуже хотілося їй дітей, і щоб виховувалися вони в повній родині, а гідних кавалерів все не траплялося. Олексій
– Олено, що ти стоїш, як укопана? Давай у темпі! Пакуй речі, та поїхали, я до батьків тебе відвезу! У мене справ вище за дах! – Колю, у нас все добре! – Прошепотіла Олена. – Не поїду я нікуди! – Я не питаю! – Брат осудливо глянув на сестру. – Мені самому речі збирати
– Речі збирай! – сказав Коля, увійшовши у квартиру. – Миколо, а ти чого? – Здивувалася Олена. – Збирай речі, поїхали! – Він сперся на стіну. – Які
– Набридло мені жити в цій комірчині! Хочу в трикімнатну твоєї матері! – Ти хочеш, щоб я її вигнав? – Я тобі сказала, а ти вже сам думай, як із нею домовитись! – Наполягала дружина
– Набридло мені жити в цій комірчині! Хочу в трикімнатну твоєї матері! А що, їй одній там жирно буде. – Ти хочеш, щоб я її вигнав? – Я
– Надько, виселяй зі своєї квартири квартирантів, тітка Галя приїжджає на три місяці! – заявила свекруха
– З якого дива я повинна когось виселяти? – обурилася у відповідь Надя. – Галя – рідна тітка твого чоловіка, май совість, стався до неї шанобливо! – Почала
Свекруха вимагала нашого переїзду, але я вигадала хитрий план
– Значить, кажеш, я погана господиня? – я повернулася до чоловіка, демонстративно надягаючи фартух, подарований свекрухою на минуле Різдво. – Що ж, тобі буде ідеальна дружина за рецептом
– Квартира спільна, треба продавати!- Ні, – я відмовилася продавати квартиру твердо та спокійно. – Це мій дім! Реакція брата поставила мене в глухий кут
– Ти ж розумієш, що це не правильно, – Андрій постукував пальцями по столу, і цей звук віддавався у мене у скронях. – Квартира спільна, треба продавати! Я
– Рідна сестра, рідна сестра… – повторила дружина, ніби пробуючи це словосполучення на смак. – Я, значить, на ринку яблука зі знижкою вибираю, а вона по твоїй картці в магазині парфум собі дорогий купує? Це нормально
– Віра, припини вже, – роздратовано кинув Ігор, відсуваючи недоїдений борщ. – Скільки через це можна влаштовувати сцени? Ганна наш гість. Ще трохи – і вона поїде. –
– Синку, прохання у мене до тебе буде, може, останнє, – батько говорив тихо. – Карасів хочу. Пам’ятаєш, наловимо з тобою, в діжку кинемо, а вони там плавають, скільки в пательню треба, виловимо, щоб засмажити
– Будинок, синку, потрібно продавати. Ви не хочете на околиці жити, а мені його тягти важко стало, — дід Юрко водив руками по колінах туди-сюди, та говорив трохи

You cannot copy content of this page