Liudmila

– До нас їдуть Борисови! – повідомив Костя за вечерею. – У сенсі – їдуть? А в нас ніяких дат, начебто, не намічається! – Здивувалася Оля. – Їм

– Оксано, я вже сказав, це неможливо! – Андрій різко вдарив долонею по столу, і тарілка із залишками макаронів голосно задзвеніла. – Неможливо?! Ти завжди так кажеш! Але,

– І довго ти збирався це приховувати? – Ольга з докором дивилася на чоловіка. – Приховувати що? – здивувався Ігор, – не кажи загадками. – Те, що твоя

– Мамо, що відбувається? І що цей… тут робить, га?! – Олексій, який щойно повернувся з нічної зміни, з ненавистю дивився на батька, що сидів за столом. –

– Тримай, це тобі на якийсь час, а далі давай сама, сама, – Роман поклав на тумбочку кілька купюр і став складати свої речі у велику сумку. Куртку

– Будинок мій, ви тут живете на пташиних правах, – заявив зять. – І у своєму будинку я робитиму те, що вважаю за потрібне. – А ви, –

– Привіт, Оксанко, як у вас справи? – Здрастуйте, Маріє Андріївно, та все добре, – відповіла Ксюша, помішуючи суп. – Ось, скоро обідатимемо. Стас взагалі не слухається, суп

– Рито, ти не повіриш! Я тільки-но бачив жінку, як дві краплі води схожу на тебе! Якби я не знав, що в тебе немає матері, я б грішною

– Кохана, я поїхав! – Стривай, ти нічого не забув? Їду в дорогу взяв? – дбайливо запитала Вероніка. – Ну, звісно. Не буду ж я стільки годин голодним

– Вітю, ти що наробив? – Таня влетіла у вітальню, як фурія. – Ці вареники були на замовлення. Мені сьогодні їх треба доставити клієнтці. Чоловік розгублено глянув на