Liudmila

Поліну та Максима розбудив довгий дзвінок. Вони одночасно потягнулися до своїх телефонів. Дев’ята п’ятнадцята ранку. Дзвонили у двері. – Сперечаємося, я знаю, хто це прийшов, – сказала Поліна

– Валеро, подивися, яка сукня гарна! – крутилася перед чоловіком Рита у новій сукні. – Ти знову нову купила? – зітхнувши, спитав Валера. З грошима напружено, а вона

Сипався легкий сніг, лягаючи на дахи, на гілки дерев, на мокрий асфальт, слизький, мов дзеркало. Наступна мить була наче вирізана з реальності. Гуркіт, скрегіт, брязкіт розбитого скла. Світ

Під деревом лежав собака, брудний, виснажений, він був прив’язаний до дерева. Обдираючи пальці, Женя розплутувала мокрі вузли. Звільнивши мотузку, вона змогла нарешті роздивитися тварину. Те, що вона побачила,

Варвара стискала у кулаку результати аналізів. Папір став вологим від поту. У коридорі жіночої консультації було не проштовхнутися. – Морозова Варвара Михайлівна! – гукнула медсестра. Варвара підвелася, та

– Мамо, ти мені блакитну сорочку одягни завтра в садок. – Блакитну? А що так? – А Наталка Іванова сказала, що мені гарно в цій сорочці, вона  мені

Маргарита вранці у суботу приїхала до квартири батьків, щоб обговорити дуже важливе питання – де і як відзначати ювілей батька Петра Володимировича. До урочистості залишалося ще півтора місяця,

– Тільки обіцяй мені, що то буде хлопчик! Новина про цікаве положення дружини дуже втішила Андрія. – А то знаєш, роль батька дівчат мені ось уже де! –

– Лєно, не вір ти йому, – подруга Світлана була, як завжди, категорична. – У нього в очах порожнеча якась … – Заздриш? Та він мені подарунки щодня

Маргарита з Вадимом увійшли до квартири й остовпіли. У коридорі, прямо на підлозі, валялися шуба, чоботи та дорожня сумка. Вони перезирнулися один з одним. Поки вони були на