Liudmila

– Вовка, ти не ображайся, але ми з Сашком, мабуть, залишимося вдома. Сходи привітай Віру Іванівну один. Ну справді, чого ми одна одній настрій псуватимемо? – Гаразд, розумію,

Олексій був власником невеликого бізнесу, і мав цілком пристойний автомобіль, який купив кілька років тому. Чоловік був щасливий, бо через тиждень мало відбутися його весілля з коханою дівчиною

Ранок у родині Макарових починався, як завжди: Ганна готувала сніданок, перевіряла пошту, та збирала дітей до школи. Чоловік Сергій із зосередженим обличчям сидів за комп’ютером, переглядаючи новини, та

– А хіба тобі щось потрібно, мамо? Адже в тебе все є! Я ось Ігорю і кажу, що найкращий подарунок – це наша присутність. Ну, хіба не так?

– А якої подяки ви хотіли? Ви – бабуся, і це ваш обов’язок – сидіти з онуками, – заявила мені невістка. Її слова сильно зачепили мене, адже я

– Маріє, ну який корпоратив, ти на себе в дзеркало подивися! – видав чоловік, не знаючи, що за ці слова доведеться поплатитись. – Ну, а ти на себе,

Чайник тихо посвистував на плиті, поки Олена перебирала пакетики з чаєм. Ромашковий, м’ятний, чорний з бергамотом… Віка привезла їх з останнього відрядження в Лондон. Олена посміхнулася, згадавши, як

Ірина Олександрівна ретельно прасувала свою святкову сукню та білу сорочку для чоловіка. З-під праски клубочилася пара. Рівні сліди, які вона залишала на одязі, тішили око, та й загалом,

Я, стоячи біля кухонного столу, одну за одною била об підлогу тарілки. Михайло з розгубленістю та здивуванням дивився на мене. – Як ти міг? – Мій голос тремтів

До весілля ми з Романом зустрічалися лише близько чотирьох місяців. Він швидко зрозумів, що я саме та, хто йому потрібний. Не роздумуючи, він зробив мені пропозицію руки та