Liudmila
Про свого брата, який з’явився у батька на боці, Наталка дізналася, коли нотаріус зачитував заповіт. Так, основна частка належить Наталці, але дача – якомусь Пономарьову Віктору. Добре, що
– Обід закінчено! Хто не встиг, може доїсти з підлоги! І не треба так дивитися на мене! Бачить Бог, я намагалася бути доброю! – Настя люто відсунула стілець
– Мамо, ну що там? Дізналася? – нетерпляче спитав Михайло, нервово стискаючи слухавку в руках. – Мишко, тут така справа… – мама затнулась, підбираючи слова. – Коротше… Бабуся
– Я не зрозуміла, а де шашлик? Миколо, ти ж м’ясо обіцяв! – невдоволено спитала сестра. – Катю, ну що ти вередуєш? Який шашлик? Ну сама подумай, хто
– Як ти це виносиш? У мене вже голова навколо йде від шуму та вереску! – обурилася Ольга. – Ти що, не можеш заспокоїти своїх дітей? – Не
– Таня, де в тебе цукор? – Настя знову копалася в її кухонних ящиках. – Навіщо ти постійно перекладаєш його? Тетяні порядком набридли ці раптові візити Сашкової сестри.
Кожний ранок починався у Ганни однаково. Телефон тріщав своїм пронизливим «тр-р-р-р», вона, заплющивши очі, тяглася до кнопки «відкласти». Потім п’ять хвилин лежала, переконуючи себе, що цей день буде
Поліна втомлено притулилася до подушки, її молодший син нарешті заснув у ліжечку. За останній тиждень вона зовсім вимоталася. Новонароджений вимагав цілодобової уваги. – Треба подзвонити свекрусі. Дізнатися, як
– Доню, привіт! – радісний голос матері телефоном одразу напружив Наталю. Зазвичай мати дзвонила тільки тоді, коли їй потрібна була допомога. – Як у тебе справи? Чим займаєшся?
– Ганно Іванівно, це вам потрібно вікна вимити? Оголошення в чаті будинку побачила, – Ксенія переклала сітку з картоплею в іншу руку. Ганна Іванівна подивилася на сусідку, трохи