Liudmila

Випускний клас дружним ніколи не був. Вчителі дивувалися, ніколи не було такого на їхній пам’яті. Діти багатих та бідних, – все змішалося. Одні заздрили, інші хизувалися. Постійні чубанини

– Ти взагалі нормальний? Може, ти більше по чоловікам? Ти з ким жити збираєшся: з ним чи зі мною? – Катя насупилась і подивилася чоловікові у вічі. –

Лариса та Олексій вийшли із квартири разом. Йому треба було бути на роботі до дев’ятої, а у Лариси сьогодні було нічне чергування, і вона на ранок записалася в

– Мамо, Вадим так і не дзвонив тобі? – Запитувала жінка років сорока у матері. …Марина зайшла відвідати матір. Жили вони в одному селищі, але так сталося, що

Весілля пройшло скромно, але радісно. Аліна в білій сукні, купленій зі знижкою, світилася від щастя, а Діма не зводив з неї очей. Батьки Аліни не змогли приїхати –

– Я можу ходити, ти бачила? – Мишко радів, як дитина, зробивши пару невпевнених кроків. Він був впевнений, що до кінця життя залишиться прикутим до візка! Але ні,

– Виженіть його звідси! Виженіть негайно! Йому тут не місце! – гнівно кричали покупці, показуючи пальцями на літнього чоловіка у рваному одязі, який, переступаючи з ноги на ногу,

Вона забула сумку в таксі, на задньому сидінні. Витягла гаманець, такий, знаєте… жіночий, розпухлий від невідомо чого, гаманець. Довго порпалася в ньому, намагаючись згадати, куди цього разу засунула

– Ладо, білу сорочку не забула? А светр? На вулиці холодно, осінь минає, зима не за горами. І шкарпетки ось поклади, – метушилася Марія Сергіївна, перебираючи речі, наче

Тамара та Олександр купили дачу. Здається, подія радісна. Вони теж так думали та поділилися своєю радістю з близькими людьми – насамперед зі своїми батьками. І тут почалося: –