Liudmila

– Мамо, я ж тебе просила не давати Єгору телефон! Невже так важко виконати моє прохання? Світлана ходила з кута в кут і зі злістю збирала з підлоги

– Лідіє Петрівно, супчик остигає! – Я мало не грюкнула кришкою каструлі, але втрималася. Чим слабша вона стає, тим міцніше тримає мене поглядом. Мені здається, якби погляди дряпалися

– Слухай, зятю, без зайвих слів, – сказав тесть, поклавши на стіл щільну пачку купюр. Він подивився мені просто в очі, ніби оцінював не людину, а товар. –

– Привіт, кохана, втомилася сьогодні? – Запитав Михайло, допомагаючи дружині зняти пальто та чоботи. – Є трохи, – відповіла Ольга. – Ще й голова сьогодні якась важка. Не

Ганна дивилася на екран банківського додатка і рахувала в умі. Тридцять тисяч замість двухсот. Де решта грошей? Максим порався на кухні, гримів посудом і щось бурмотів собі під

– Чесно! Набридла вже ця твоя тітка, гірше за парену редьку. Що ти її пускаєш, та ще й годуєш? Довго вона у нас вештатиметься? Костянтин вийшов із кімнати,

Її назвали Риммою на честь медсестри, яка знайшла дівчинку вранці, коли йшла на роботу до будинку малюка. Прямо біля паркану, під горобиною, лежав невеликий пакунок. Римма Василівна зосліпу

– Нас до спільного бюджету не приєднуйте! Ми зі своїм приїдемо, – написала Ірина у чаті. – І взагалі ми на дієті, їмо, як пташки… І це стало

Михайло дивився на дружину, яка збиралася на роботу, та дивувався. – Поліно, ти ніби на свято зібралася – радісна така, щаслива! – посміхнувся він. – Посидь три роки

– Ви ж не збираєтесь знову відправити всіх до нас? Ми й досі кондиціонер не полагодили після попередніх гостей! Зрештою, у нас не гостьовий будинок! – Оля нависла