Liudmila
Галина Петрівна важко зітхнула, дивлячись на годинник. Вже шість вечора, а молодша донька Марина так і не з’явилася. Старша, Ольга, як завжди прийшла після роботи, допомогла з прибиранням
– Нінка з роботи кімнату в комуналці купила, а ми все у твоєї матері тулимося, – Ганна склала висушену білизну, намагаючись не морщитися від запаху свекрушиної собаки, що
Двері рипнули протяжно, наче скаржилися на старість. Василь Петрович завмер на порозі батьківського будинку, вдихаючи знайомий з дитинства запах – суміш сухих трав, старих книг і чогось невловно
– Привітайте мене, дорогі батьки, я виходжу заміж за Єгора, – з порога радісно заявила Юля. Батьки переглянулися, Ганна запитала: – Це точно, дочко? А то минулого разу
– Слухай, не знаєш, як там у Кіри справи? – ніби ненароком запитав Діма, і уточнив: – Маю на увазі – глобально, не в дрібницях. Проблеми, може, які?
– Тату, що за дитячий садок? Я біжу до тебе, Ніна залишає дитину сусідці, щоб теж допомогти, а ти… – Як же, розказуйте… Ось вам усім! – і
– Твій знову де вештається? Вже третій день, як на обід не з’являється, – посміхнулася сусідка Клавдія, спираючись ліктем на штахетник і примружившись на мій двір. – У
– У тебе було лише одне завдання, Віро! Одне! Чим ти взагалі думала? – Я… я не винна, Олеже. Все вийшло випадково… Я й уявити не могла… Віра
– Валю, цей новенький знову плаче і маму кличе? – спитала Алла, нічна нянечка в дитбудинку, прийшовши на зміну. – Вовка? Ні, начебто заспокоївся. Навіть додому тікати припинив,
– Привіт, тату, – пропищав у мобільнику дівочий голос, – ти вдома? Артем напружився: – Припустимо. – Чудово! – Зраділа Ангеліна. – Я тут унизу, валізу по сходах