Liudmila

Вероніка ніколи не запрошувала Владислава жити у її квартирі, у них навіть розмови про це не було. Але якось так вийшло, що через три місяці після того, як

– Максиме, давай я Марійку до себе заберу. Як ти один упораєшся? Все ж таки дівчинці важко буде без жіночої ласки, – просила свого зятя Людмила Миколаївна. –

– О, зірка прийшла! Ну що, хоч вигідно сім’ю продала? – отруйний голос свекрухи пролунав із кухні раніше, ніж Ірина встигла зачинити вхідні двері. Невістка не одразу зняла

– Люба, ти зовсім з розуму вижила? – Тетяна вибігла з дому і з жахом дивилася на сусідку, яка намагалася зламати хвіртку. Точніше вона намагалася її відчинити, але

– Він мене не слухає, каже мені – мовчи, жінко, тобі ніхто слова не давав! Я так більше не можу, мамо! – жалілася в слухавку Ірина і не

– Ти зіпсувала мені життя! – голос свекрухи, різкий і верескливий, розрізав гомін застілля. Гості замовкли, ложки завмерли в руках, і навіть діти, що грали в кутку кімнати,

– Забирайся, поки я добра! – голос Олени тремтів від напруження, але вона намагалася триматися. Уперши руки в боки, вона стояла у дверях кухні, дивлячись на чоловіка, який,

– Юлько, ти чого насупилася? Радіти треба! Мамка сестричку принесе, а ти ніс вернеш! Добре ж, коли багато братів та сестер. Завжди є до кого звернутися за допомогою!

– Знімай обручку, ти мені більше не дружина! – голос Андрія тремтів від злості, але в ньому відчувалася якась невпевненість, ніби він сам не до кінця вірив у

Телефон задзвонив пізно ввечері – Лариса вже збиралася лягати спати. – Ларисо! Привіт! Вона відразу впізнала голос, який ніколи більше не планувала почути. – Віра? Що тобі треба?