– Я все зрозуміла! Ти купила трикімнатну квартиру на зло нам! Щоб показати, яка ти успішна! А про рідного брата, який тулиться з родиною на двадцяти квадратах, навіть не подумала! Знаєш, мені більше нема про що з тобою говорити! – Обурювалася дружина брата
– Мамо, я ж просила не говорити братові, за скільки я купила квартиру, – не стрималася Вероніка, стискаючи в руках кухоль з чаєм. – Доню, я не подумала.
– Мій син заслуговує на краще. Йому потрібна жінка, яка зможе повністю присвятити себе сім’ї, а не розриватися між роботою, дитиною та колишнім чоловіком! – Злісно видала свекруха
Попри те, що Єлизавета була молода і красива, життя її не балувало. Вона вийшла заміж за Максима, коли їй було лише двадцять років. Хлопець тоді здавався їй справжнім
– Не завадила? – Яна стояла у дверях, і дивилася на свого коханого, якого обіймала інша дівчина. – Привіт… А ти як тут? – Іван аж зблід
– У дочок мати завжди недолуга, і нічого в житті не розуміє, а потім кусають лікті, та пізно! – Я не вважаю тебе недолугою, але ти справді нічого
– Ганно, зараз мені взагалі не до сім’ї чи дітей! Розв’язуй свої проблеми сама! – Це були останні слова Дениса, батька Оленки перед тим, як він зник із життя молодої мами
– Мало того, що живеш і харчуєшся нашим коштом, з технікуму вилетіла, то примудрилася ще один рот притягнути! А кому його годувати? Правильно – батькам! Не треба було
– Мамо, ти що, маєш намір і надалі мене шантажувати? Ти взагалі у своєму розумі? Я ж твій син, рідний, як ти кажеш! Та ти, в будь-якому разі, щоб я не накоїв, маєш бути на моєму боці! – Яка ж ти мерзенна, мамо! – зі зневагою в голосі видав Віктор
– Даша, ти ключі мої від квартири не бачила? – гукнув Віктор дружині з передпокою. – Та блін, куди вони поділися?! – Нервуючи метушився чоловік, намагаючись відшукати свої
-Ми будемо жити у вас! А що? Іти нам все одно нікуди. Та й мама так вважає. Якщо ви досягли успіху, то поділіться нажитим! Навіщо бути такими жадібними? – Впевнено заявила сестра чоловіка
– Ой, не подобається мені твій балкон! Столик маленький, поснідати вже не вийде, та й взагалі нічого не видно. Краще б вікна в підлогу зробили, панорамні, – сказала
– Оль, ну ти ж розумієш – дача записана на мене. І машина також. А те, що ми “нажили разом” – він зобразив у повітрі лапки, – так це переважно завдяки моєму бізнесу! Ти ж просто сиділа вдома
– Ну, що ти знову починаєш? – Сергій роздратовано відмахнувся від дружини, наче від настирливої ​​мухи. – Я все розрахував. На комуналку вистачить, на їжу також. Ти ж
– Коли це я підписувався на утримання твоїх ледарів? – Примружившись, спитав Костя дружину
– Ларисо, твої діти вже зовсім знахабніли! – Заїхавши за дружиною після закінчення її робочого дня, нервово сказав Костя. – Що знову не так? Хтось із них знову
– А ви не віддасте мене в дитячий будинок? – хлопчик з надією глянув на Катю. – Я обіцяю, я буду добрий! Тільки не віддавайте мене, – і сльози знову навернулися йому на очі
– Ось, що називається, отримайте і розпишіться, – огрядна дама сунула Каті в руку чиюсь маленьку долоньку, щойно дівчина встигла підійти до дверей своєї квартири, і надзвичайно швидко,
– Геть звідси! Всі геть! – Наталя обернулася до бригадира. – Даю вам пів години на згортання робіт! Інакше викликаю поліцію! – Це моя ділянка! І лише я вирішую, що тут буде! – Обурено промовила невістка
Наталя повільно брела по стежці, роздивляючись сімейні фотографії на телефоні. Батько посміхався, та обіймав маму на фоні яблунь. Ці дерева вони посадили тридцять років тому, коли отримали ділянку.

You cannot copy content of this page