Liudmila
– Ти знущаєшся?! Ми тобі не дитбудинок! Ще одного не потягнемо, годі вже! – Михайло зірвався на крик, але до дочки не докричався. – Мені він теж не
Ольга вже кілька років жила одна в невеликій хатині на околиці села. Втім, коли жінка чула таке на свою адресу, їй ставало смішно: – Та хіба ж я
Григорій Васильович похмуро дивився у вікно, спостерігаючи, як дрібний осінній дощ перетворює подвір’я на болото. Рівно рік тому він вийшов на пенсію. Рівно рік, як усе пішло наперекіс.
– А якщо твоя дружина мені не подобається, Владик? – Алла Вікторівна постукала наманікюреним пальцем по келиху з червоним. У її голосі звучало роздратування. Дарина завмерла із салатником
– У цій родині двічі те саме не подають! – гаркнув Аркадій Степанович, жбурляючи тарілку з супом на підлогу. Порцеляна розлетілася на дрібні уламки, бризки супу залишилися на
– Все, годі! – голос Тетяни дзвенів, як туго напнута струна. Вона відсунула тарілку і встала з-за столу так різко, що стілець хитнувся і мало не перекинувся. –
– Значить, вирішила продати мій будинок? А забула запитати, де я житиму, Аллочко? – Ніна Петрівна з силою поставила кухоль на стіл, не зважаючи на онучку. – Бабусю,
– Валя, ти поки йди до каси, я зараз підійду, – озирнувшись, Сашко простяг дружині кошик із продуктами. – А ти куди? Забув щось? Може, краще я схожу?
Андрій не йшов – він готувався йти. Подумки репетирував промову. Вибирав костюм. Навіть начистив черевики. Тому що такі речі – їх треба робити з гідністю. Не як зрадник,
– Олю, я не знаю, як тобі сказати… – голос матері тремтів і зривався. – У мене дуже погані новини. Мені потрібно терміново лягати на втручання. Якщо не