– Пішов? Ну це було очікувано! – Я сто разів тобі казала – кінчай йому служити, та бігати за ним, як песик! – Так ні: Денису те, Денису оце, Денис сказав, дозволив, заборонив! А ти де у всьому цьому
– Що трапилося? На тобі обличчя немає, – Наталя з тривогою дивилася на подругу. – Все нормально, – ледве стримуючи сльози й дивлячись у нікуди, тихо озвалася Олена.
– Я просто не їв давно…- пробурмотів сирота, не підводячи голови
Валентина швидко пробивала товари, не підводячи очей. Працювала на автоматі: рука механічно тяглася до сканера, товар лягав на стрічку, цифри мелькали на екрані. «Хліб – молоко – цукор
– До речі, коли ти до нас своїх шкільних подруг запросила? Тоді місяць тому. Ця, темненька, Оксана здається, весь час питала “Ой, а це у вас смарттелевізор такий великий? Ой, Поліно, а який у тебе браслетик гарний!” Ой, та ой! – А сама все кота нашого гладила, та заздрісно на всі боки дивилася! – Ну ти що, Кириле, ти у все це віриш? Та годі тобі, це все брехня! – Думаєш
– Тобі не здається, що останнім часом відбувається щось дивне?, – запитав Кирило дружину якось увечері після роботи, – всяка нісенітниця сиплеться одна за одною! – Сьогодні з
– Хотіла розлучення? Отримуй – сказав чоловік. Але чомусь не пішов
Все почалося три місяці тому. Звичайний вечір, звичайна розмова. Точніше, її відсутність – вони давно розучилися говорити. – Я подаю на розлучення, – сказала Марина, не відриваючи погляду
– То чого тобі не вистачає? Не карають, не вживають, люблять тебе, дбають, одягають! Батьки не ті, що на світ божий привели, а ті, що виростили, душу вклали…
Надворі було холодно і вітряно. Марія бігла зі школи бігом, щоб не замерзнути. З рота валила пара, застигаючи на шарфі, віях і волоссі, що вибилося з-під шапки, сріблястим
– Щ-о-о-о?! – Заволав онук так, що навіть сусідський собака на вулиці загавкав. – Він подарував квартири цим сільським дівкам?! – Та він зовсім збожеволів! – прогарчав він, і з силою жбурнув зім’ятий аркуш у стіну
Сергій Валерійович сидів на ґанку свого старого сільського будинку, як завжди в цей час. Люлька затишно диміла у його руках, наповнюючи повітря терпким ароматом тютюну. Вітер м’яко шарудів
– Човен, намет, всі твої снасті, та інше похідне приладдя, а ще твою печатку – я все здала в ломбард! Більше у цій квартирі немає жодної твоєї речі! Даремно ти поїхав без нічого, треба було відразу все забирати! – Задоволено оголосила вона колишньому
– Насте, ти не бачила мої штани? А де кофта? – Олексій уже пів дня збирав свої речі. На завтра у нього було намічено чергову робочу поїздку. –
– Міські приїхали, викинули з машини, та по газам! Так от він тут і сумує – сказав дід, розповідаючи про рудого пса
Антон виліз із дідівської “Ниви”, потягнувся, та із задоволенням вдихнув свіже, прохолодне осіннє повітря. У місті такого не знайдеш. Там повітря важке, загазоване, пахне асфальтом, вихлопами, мокрим листям.
– Смішно та  прикро просто, комусь квартиру, а мені цей старий будиночок! Зрозуміло, що він нікому не потрібен! – Обурювався онук
– І що мені з ним робити? Він же малий, старий, його навіть не продати? Ну, я навіть не знаю… – Ти тільки бабусі про це не говори,
Життя – воно таке! Ніколи не знаєш, які сюрпризи воно тобі піднесе…
Максим не міг не помітити, що його кохана та єдина донька Оля закохалася. Він намагався дізнатися, що за принц її зачарував? Він навіть сміявся з приводу його старої

You cannot copy content of this page