– Ой, Юлю, якщо тобі гроші нема куди подіти – краще б братові допомогла! З глузду з’їхати! Шість тисяч сімсот на корм! – заголосила мати
– Ой, Юлю, якщо тобі гроші нема куди подіти – краще б братові допомогла! З глузду з’їхати! Шість тисяч сімсот на корм! – заголосила мати. Юля поставила келих
Перед Галиною стояла незнайомка у вогняно-червоній короткій сукні, яка ледве прикривала стегна. В такій же червоній фаті. Але найстрашніше було не це. Руки нареченої, від плечей до зап’ясть, були вкриті яскравими, складними татуюваннями. Дракони, квіти, якісь символи перепліталися у буйному візерунку. Ноги також. Від щиколоток до колін, а може, й вище. Свекруха відчула, як земля йде з-під ніг
Галина Петрівна завжди сподівалася, що її Максим знайде собі гідну наречену. Хорошу дівчину з пристойної родини, освічену, скромну. Тому, коли син привів Аліну, жінка відразу відчула каверзу. Дівчина
– Днями я їду в Грецію на відпочинок, а сьогодні починаю нове життя. Без тебе. І так, я закоханий в іншу жінку, так буває, мала! Що тут поробиш? Не сумуй, – життя триває!
Він, мабуть, довго готувався, набирався сміливості й ось нарешті сьогодні повідомив мені про своє рішення розлучитися. Сказав, що забере речі за місяць: – Днями я їду в Грецію
– Ви щось плутаєте, шановна! У мене є лише одна бабуся. Улюблена. І звуть її Ірина Петрівна, – з деяким глузуванням промовив Кирило. – Погодьтеся, наявність кревності – не показник
У дев’ятнадцять років Ксенія виявила, що при надії. Дівчина ніяк не очікувала, що це станеться, саме тоді, коли вона вперше в житті наважиться вступити у подібні відносини. Тому,
– Та… Таня?! Ма… ма?! – Очі сина та чоловіка, здавалося, були готові вилізти з орбіт. – А… ви… що тут… Рита так і ахнула. – Та ось, прийшли подивитися, на що ти витрачаєш сімейні гроші, – Віра Павлівна пройшла у квартиру, як до себе додому, та критично оглянула обстановку. – О-о-о… євроремонт, треба ж… Ага… І стіл накритий! Як для серйозного банкету
– Я зараз відкрию тобі одну таємницю, – сказала Віра Павлівна, ставлячи переді мною кухоль свого фірмового какао. І я зрозуміла, зараз станеться щось неординарне. За сім років
– Татусю, я так скучив! Мама мені набридла, коли ти прийдеш? – Син притис телефон до вуха. – Ой, синку, я затримуюсь на роботі! Ще кілька годин. Потерпи маму не багато, я скоро буду! Потерпи маму… Ці слова застрягли у голові Ольги. Наче вона була якимось випробуванням, яке треба терпіти. Наче її присутність – важка ноша
– Коли тато вже прийде? Ти мені набридла! Де тато! Тато! Татко! – Продовжував кричати син. Дитячий голос шкрябав по нервах, кожне слово віддавалося болем у скронях. Максим
– Ти не можеш мене не пустити на весілля! Я ж батько! – Батько, який хотів видати дочку заміж у їдальні? У сукні з чужого плеча… – я зневажливо подивилася на нього. – І ти думаєш, вона захоче бачити тебе?
– П’ятнадцять тисяч за якусь ганчірку? – Віктор люто розмахував чеком перед моїм носом. – Це ж сукня! Звичайна сукня! Її одягнуть лише один раз, і все! –
– У мене дві пропозиції! – Незворушно видала свекруха. Ваш будинок можна здати, це буде дорожче. Я давно займаюся з нерухомістю, допоможу. Напишеш довіреність, здамо. А жити будете у квартирі поруч зі мною. – Дві кімнати вам поки що вистачить. Там ремонт потрібен після мешканців, але це все можна вирішити. Зробимо, гроші зі здачі будинку підуть на це, але я втрачу доходи, так що решта – теж мені
Лариса провела чоловіка на роботу, а сама сіла за комп’ютер. Вона працювала віддалено, в офіс їздила раз на тиждень, а то й рідше. Потрібно було закінчити переклад і
– Ти тут словами не грай! Вина твоя в тому теж є, що вона так вчинила. І якщо ти залишиш ситуацію як є – ти мені не син! – Чудово! Значить – я тобі не син! І в старості за тобою нехай доглядає твоя люба Даша! – Легко погодився Микита
– Ти тут словами не грай! Вина твоя в тому теж є, що вона так вчинила. І якщо ти залишиш ситуацію як є – ти мені не син!
Не заздри світлу в чужому вікні…
Ніна з нетерпінням чекала на свого чоловіка Василя з роботи, так хотілося їй поділитися тим, що вона впізнала годину тому… Після обіду Ніна по сусідах дачних прогулялася, та

You cannot copy content of this page