Liudmila

– Одружитися? Я? У найближчі кілька років точно не збираюся! – розсміявся Єгор, піднімаючи майже порожню склянку. – От навіщо б мені це робити? Мені й так добре

– У твоїх батьків порожня квартира, а ми мотаємося по чужих кутах, – вкотре висловлювала обурення Світлана. – Ну, ти ж їх чудово знаєш, і пам’ятаєш цю історію,

– Смачна рибка, – схвалила Наталка, – де купила? – Що означає, де купила? – Здивувалася Ганна. – У мене в хаті цілий рибалка живе! – І давно

– Оленко, привіт! Я прийшов! – Сказав Юрій, прийшовши додому після роботи. – Привіт, Юрко. Слухай, вечеря на столі, а я до Рити. Гаразд? Вона дзвонила, ревіла білугою.

Несподіваний візит дітей у неділю вранці дуже здивував Ніну Степанівну. -Мамо, – майже з порога почали Лариса і Валерій, – нам треба з тобою серйозно поговорити. – Ну,

– Ти чого такий послужливий? Думаєш, цим усіх підкориш? – Борис Васильович відклав виделку, і подивився на зятя з хитрою усмішкою. Андрій завмер із недонесеною до рота ложкою.

– Хату я заповідаю своєму синові, Миколі Кудрявцеву, – доївши пельмені з рибою, заявив старий. – Якому ще сину, ти в собі? – запитав його син Максим. –

– Ти кабачки куди посадиш? – Діловито поцікавився Микола Петрович у дружини. – Та ось, поряд із гарбузами, – вказала рукою Тамара. – Гарбузами, гарбузами, – передражнив чоловік,

Марина Василівна на кухні допомагала дочці нарізати салат. Сьогодні був особливий день – її онуку Дімі виповнювався рівно рік. З цієї нагоди Валерія вирішила влаштувати ближче до вечора

Добре пам’ятаю той день, п’ятнадцять років тому. Я стояла перед мамою, як завинивша школярка, смикаючи в руках край своєї блузки. Мама неквапливо відломила шматочок тістечка, запила його чаєм,