Liudmila

– Ірочко, у тебе золоті руки! – сказав свекор Семен Петрович, уплітаючи другий шматок. – Такого “Наполеона” я, зізнатися, давно не їв. Мій чоловік Паша задоволено хмикнув і

– Що він зробив? – Лариса похлинулася кавою та ошелешено дивилася на подругу. Ольга сиділа навпроти, згорбившись над своїм кухлем. Усередині все ніби вигоріло, залишивши лише порожнечу. Руки

– Світлано, Ігор мені пропозицію зробив, – сказала Ліля своїй подрузі. – Та ти що! – Вигукнула та. – Треба ж – дочекалася все-таки свого часу! – Свєто,

– Мамо, поїдьмо до бабусі, – плакала семирічна Єва. – Бабуся нас не прийме. – Чому, ми ж жили в неї? – Вона сказала, що це було востаннє.

– Олексію, – мама проходити не поспішала, вона говорила буквально у дверях. – Ми щойно були у нотаріуса. Дізнавались про спадщину. І дізналися дещо… – Що ви дізналися?

Дощ барабанив по даху так наполегливо, що хотілося вийти й крикнути йому: “Досить!” Але натомість Андрій крикнув на дружину. – Знову я винен! – жбурнув він ложку в

– Ну і чого ти викаблучуєшся? – невдоволено спитала мати. – Хіба я щось погане пропоную? Як можна так просто відмовлятися від житла? Валерія примружилася. Потрібно було знайти

– Синку, у мене серце так ниє, нічого робити не можу, – говорила моя свекруха, закочуючи очі. – Хай Валя прийде, прибере, поїсти зварить, вікна помиє, бо вдома,

Ірина сиділа біля відчиненого вікна. Був ранній червневий ранок. Зовні лунали звуки нового дня: щебетання птахів, легке шарудіння листя, час від часу долинали голоси перших перехожих. Було не

До сорока трьох років заміж Ганна так і не вийшла. Спершу навчалася, потім робила кар’єру. На «всякі дурниці» часу не вистачало. Потім стосунки з чоловіками, звичайно, траплялися, але