– Я не винна, що зараз інші часи! Але допомагати тобі не зобов’язана! Ти доросла! – Злісно відповіла мати
Коли мати сказала, що в мої роки в неї вже була трикімнатна квартира, я мало не сказала зайвого. Але промовчала, бо тоді ще вірила, що вона не зі
– Постояльця гнати треба! Чого він до чужої квартири придивляється? – Бабуся ніби взагалі не втрачала доньку і нічого не відчувала. – Тиняється тут! Ось що йому треба? І так задарма у квартирі Лізи жив, так все йому мало. Ти, Аріно, одразу про нього забудь, він далі в батька не гратиме
– Мамо, а навіщо він сюди ходить? – насупилась Аріна. – Ну, він приходить у гості. Він же мій друг. Твої ж друзі приходять до нас у гості,
– Він спитав про квадратні метри між гарячим та десертом, я тоді ще подумала: ну бувають же такі чоловіки, які не вміють розмовляти, от і питають будь-що
Він спитав про квадратні метри між гарячим та десертом, я тоді ще подумала: ну бувають же такі чоловіки, які не вміють розмовляти, от і питають будь-що. *** Жанна
– Тобто як це, вигнав? – Та ось так, синочку! Взяв і вигнав! Десять років про нього піклувалася, годувала-поїла, штани йому прала і сорочки напрасовувала, а він узяв і сказав, що більше зі мною ні сім’ї, ні кохання не хоче
– Тобто як це, вигнав? – Та ось так, синочку! Взяв і вигнав! Десять років про нього піклувалася, годувала-поїла, штани йому прала і сорочки напрасовувала, а він узяв
– Давай вважати, що сім’ї в мене немає? З цього моменту я сирота!
– Мамо, мені справді погано, – Юля плакала. – Дідуся немає, з роботою через цю висипку все складно, і я почуваюся в цьому будинку абсолютно зайвою! – Мені
– Не можу тобі грошей вислати, премію не дали, сказали згодом, – Тетяна теж вирішила збрехати. – Коли? Ти мене підвела, вся надія була на тебе. Усі скинулися, окрім тебе! Саме цих грошей і не вистачає. – Позич у чоловіка, у дітей. До речі, діти твої могли б допомогти, це ж їхній брат
Тетяна приїхала на похорон чоловіка сестри Тамари. Пригнічена горем вдова сиділа біля труни. Народу йшло багато, всі хотіли попрощатися з покійним, несли квіти, висловлювали співчуття. Син Тамари зустрічав
– Мамо, годі! – Це мій син! Мій! І якщо ти ще раз скажеш про нього чи про мою дружину бодай слово, ти мене втратиш! Не на якийсь час, – назавжди! Ти мене знаєш
Я зрозуміла, що моя дитина їм не потрібна, коли свекруха відсмикнула руки від мого живота, ніби обпеклася. А все ж починалося красиво: весілля, застілля, тости про «вічну любов».
– Насте, я все вирішив! Мама переїжджає до нас! Завтра замовлю машину для перевезення речей, – поставив він дружину перед фактом
– Насте, я все вирішив! Мама переїжджає до нас! Завтра замовлю машину для перевезення речей. Настя очманіло дивилася на чоловіка. – У сенсі “вирішив”?! Ігорю, це моя квартира.
– Не зли мене! – Крикнув Ігор із передпокою. – Чому чоловік у квартирі, а вечеря ще не на столі? Дочекаєшся ти в мене! Ох, і дочекаєшся!
– Не зли мене! – крикнув Ігор із передпокою. – Чому чоловік у квартирі, а вечеря ще не на столі? Дочекаєшся ти в мене! Ох, і дочекаєшся! –
– Мамо, ти себе що, на смітнику знайшла, що досі намагаєшся його захищати? – Запитав п’ятнадцятирічний син
– Аська, а ну відчиняй! Я знаю, що ти там, нічого вдавати, що вдома нікого немає! – лунав з-за дверей командний чоловічий голос. Зітхнувши, жінка прочинила двері на

You cannot copy content of this page