– Ти що робиш? – розгубився він. – Раз у тебе від моєї води одні проблеми, – посміхнулася я, дивлячись йому у вічі, – більше вона тобі заважати не буде! – Сказала я сусідові, та скрутила шланг
– Ти мені грядки підтопила! – Закричав Євген з порога. Я стояла на городі, та підв’язувала помідори. Руки в землі, на голові хустка, на ногах галоші. Нормальний дачний
– Бабуся, ти багато їсти! – Сказала онука за столом. Я віддала їй свою порцію і більше у них не їла
Я сховалася від власної внучки за стелажем з крупами й стояла там, поки вони не пішли. Люба йшла попереду, тягла Регіну за рукав куртки й щось розповідала на
– Що це? – голос Наталки сів. – А ти не бачиш? – Андрій сьорбнув чай. – Батьки приїхали. Мама з татом. Житимуть із нами
Того вечора Наталя повернулася додому на дві години пізніше, ніж зазвичай. В офісі стався аврал – впав сервер, довелося переробляти звіти з нуля. Вона втомилася так, що зводило
– Це буде компенсація за те, що ти вкрала моє дитинство…
– Ти зимові чоботи теж зараз забереш? – Ніна кивнула на роздутий картатий баул біля порога. З напіввідкритої блискавки стирчало хутро італійських замшевих чобіт, куплених у січні за
– Тепер у нашому будинку нові правила. – Які ще правила? – Прості. Я готую і прибираю за собою та за тобою тільки тоді, коли ми вдвох. У нас поділ праці. – А коли гості? – А коли у нас гості на всі вихідні – обслуговування стає самообслуговуванням. Тим більше гості, які навіть тарілку за собою в раковину не ставлять
– Дашо, ну зляпай щось швидко, брат же приїхав! – Господине, а чим це у нас пахне? Ілля ввалився в передпокій, кинувши важку спортивну сумку прямо біля порога.
– Я сказав, пристебни губу, мамо, щоб по колінах не шльопала, – зло виплюнув Захар
– Ти у своєму розумі, дівко? Навіщо тобі ціла дача? Вероніка втиснулася в спинку звичайного кухонного стільця. Вона обхопила плечі руками та дивилася в тарілку з макаронами. –
– Як я міг жити з такою людиною? Ти ж сухар, Олю! У тобі немає ні краплі жіночності, тільки розрахунок та амбіції! – Мабуть, ти маєш рацію, – Оля глибоко зітхнула і підійшла до вхідних дверей. – Я настільки меркантильна, що зараз вирішила почати економити. – І на чому ж? – глузливо спитав він. – На туалетному папері? – На твоєму утриманні, Валентин! Збирай речі
– Я заберу все, що приносив! – гукнув він, прямуючи до спальні. – Звісно. Забирай свої порожні пляшки з-під ігристого і ту коробку цукерок, якщо ти її ще
– Аліно! Мені треба на дачу, розсаду висаджувати! За тридцять хвилин будь біля мого під’їзду! – Нікуди я не поїду, я сплю і в мене вихідний, – пробурмотіла Аліна і скинула виклик
– Забери мене з торгівельного центру, – вимагала свекруха, звично опустивши вітання. Аліна відсунула від себе клавіатуру і подивилася на екран телефону так, ніби той особисто її образив.
– Я все роблю правильно! Дівчаток треба балувати, а хлопчиків – виховувати чоловіками. Тому я й не дарую Глібу нічого. – Щоб не виріс ганчіркою! А ти його балуєш, псуєш! Конструктори ці, набори – навіщо? Він повинен вчитися обходитися мінімальним
– Із твоєю мамою все нормально? – прошипіла Дарина. – Вона взагалі адекватна? Руслан обурено дивився на дружину. Дарина не відводила погляду, чекала, доки чоловік не здався першим.
– Я не винна, що зараз інші часи! Але допомагати тобі не зобов’язана! Ти доросла! – Злісно відповіла мати
Коли мати сказала, що в мої роки в неї вже була трикімнатна квартира, я мало не сказала зайвого. Але промовчала, бо тоді ще вірила, що вона не зі

You cannot copy content of this page