Liudmila

– Оль, я не зрозумів, у нас карту зламали, чи що? Шістдесят тисяч кудись відлетіли, – насторожено сказав Віктор дружині й засунув екран із рахунком їй під ніс.

Я їхала додому з двотижневого навчання у піднесеному настрої. У багажнику лежали нові садові світильники на сонячних батареях, а в голові план ідеального ландшафтного дизайну для моєї дачної

– Мамо, скільки можна, слово честі? Ми з Жанною тобі комп’ютер купили? Купили! – Інтернет найшвидший під’єднали? Під’єднали! – Я з тобою особисто три вечори сидів і показував,

Коли Віра прийшла забирати сина з садка, той кинувся до неї на шию, і пристрасно зашепотів у вухо: – Мамо,  давай візьмемо Вовину бабусю собі! – Що? Яку

Даша готувала вечерю, коли їй зателефонувала свекруха. – Дашо, я щось не можу до Ігоря додзвонитися. У нього все гаразд? – Запитала Ангеліна Володимирівна. – Сьогодні п’ятниця, він

– Я втомилася, Артеме. Просто дуже втомилася. Як ніколи… Анастасія сама не впізнала свого голосу. Хрипкий, наче вона не спала тиждень. Хоча який тиждень – три роки. Артем

– Христино, ну зрозумій же ти нарешті, що це наш єдиний шанс! – Антоніна сиділа на краєчку дивана, міцно зчепивши пальці. – Триста вісімдесят тисяч. Рівно стільки потрібно

– Мамо, може, даремно ми таки їдемо? Два тижні – це ціла вічність. Га, мамо? Ксенія відкинулася на спинку пасажирського сидіння і подивилася на поля, що миготіли за

Двері у купе відчинилися, коли потяг уже рушив. Даша на мить навіть очі прикрила. Ну, накаркала. Розмріялася вже, що одна поїде, а зараз, як заселиться сімейство із трьох

Григорій зачинив вхідні двері, поставив пакет із покупками на підлогу і почав роззуватися. Потім зняв шапку та пальто, повісив їх на гачок і знову взяв пакет у руки.