– То ти не для себе, ляльку у Діда Мороза просив? – вигукнув Вадим. – Угу, – кивнув Сашко. – Для Світлани. До неї Дід Мороз ніколи чомусь не приходить. Ми з нею в одному класі, і вона мені на нього поскаржилася, – Сашко винно глянув на Діда Мороза, а батьки видихнули з полегшенням
Вадим зайшов у спальню з перекошеним від подиву обличчям. – Що з тобою? – насторожено спитала Оксана, яка вже готувалася до сну. – Щось сталося? – Ага, сталося…
Ліда подивилася на свекруху з вдячністю. Перебуваючи у її будинку, вона була спокійна за своє майбутнє. З такою мамою не страшні були жодні труднощі
– Нам що, знову до твоєї мами їхати? – грізно спитала Ліда чоловіка. Вона була дуже зла на нього. – Ні, з цим треба щось робити. Так далі
– Варя, я розумію, що тобі її шкода, але ж ми не знаємо її. Може, вона… – Може, що? Вона просто самотня жінка, яка забула, що таке тепло! І ми сьогодні можемо хоч щось для неї зробити!
Варя вискочила з квартири о десятій вечора тридцять першого грудня – мама згадала, що забула купити хліб і відправила її в магазин. На кухні вже шипіла курка в
– Це мама? Тато, там мама… Я ж тобі казав… Пішов перший сніг, і ось вона…
П’ятирічний Сашко прокинувся раніше за будильник, заліз до батька під ковдру і схвильовано зашепотів: – Тату, а мені сьогодні мама наснилася. Федір миттєво прокинувся. – Мама сказала, що
– Не треба так нервувати, Олено! Нам же всього вистачає, а у Мишка труднощі, потерпимо, – чоловік усміхався примирливо та водночас винно
– Не треба так нервувати, Олено! Нам же всього вистачає, а у Мишка труднощі, потерпимо, – чоловік усміхався примирливо та водночас винно. – Потерпимо? – злетіла у відповідь
Терпляча сваха…
– Як ви могли так вчинити? – плакала Ніна Василівна. – Як так? – Здивувалася сваха, що нічого не розуміла. – Ви про що? – Ну, як –
– Я маю право витрачати свою пенсію так, як я хочу! – обсмикнула свекруха
День народження онуків, Артема та Олександри, відзначали з різницею в тиждень. Спочатку в онука від сина, Артема, а потім в онуки від дочки, Саші. Галина Петрівна завжди наголошувала,
– Загалом, Даня хоче поїхати з нами. Поліна повільно закрила каталог. – Це мала бути наша відпустка! Романтична. Ми два роки планували, чекали. – Я розумію, але він теж хоче на море. Віка каже, він весь рік добре вчився. – Він дивиться на мене, як на порожнє місце! – Полін, він же підліток. – Він ненавидить мене, Артеме!
– Післязавтра премію отримаю і відразу все оплачу, – Поліна перегорнула сторінку каталогу, де засмаглі люди на білих лежаках виглядали непристойно щасливими. – Уявляєш, Артеме? Десять днів! Море!
– Ви репетитор Михайла? – Так, а з ким я говорю? – З його батьком, – Ігор говорив уривчасто, різко, – річ у тому, що моя дружина найняла вас без мого відома. І тому я вимагаю повернути усю суму
Ігор увійшов на кухню і похмуро глянув на дружину. – Вечеря готова? – спитав він. Катя кивнула. На плиті стояв суп, у духовці томилася курка. Мишко робив уроки
– Соваєтеся ще? А прогули вам на тому світі ще не ставлять? Може, вас там уже зачекалися? То ви б не затримувалися! Життя прожили, та й годі небо коптити! – Відписуйте на мене квартиру із майном! Або на Лєнку, вона зі мною все одно поділиться! – Заявив син
– Куди ж ми поїдемо на старості? – важко зітхнувши, спитала Марія Захарівна. – Хоч куди! – зло кинув Гліб Вадимович. – Вибирай місце на карті! Нам будь-яке

You cannot copy content of this page