– Попросила у чоловіка гроші на лікування, а він відмовив. Сказав, щоб я потерпіла, бо накопичення на “чорний день”
Ольга сиділа на краю ліжка та масажувала розпухлі ікри. Ноги боліли так, що хотілося вити. Вени здулися, шкіра натягнулася, кожен крок давався важко. Вісім годин за швейною машинкою,
– Я витратила майже всю пенсію на цей вечір! Думала, ти цінуєш мене! А ти просто шукав, хто за тебе заплатить у ресторані? Дякую, Вітю! І прощавай
Лідія стояла перед дзеркалом і розглядала нову сукню. Синю, скромну, але елегантну. Витратила на неї дві тисячі. Чимало для пенсіонерки. Але Віктор обіцяв особливий вечір. Казав, що приготував
– Чому я мушу вас жаліти? Ви ж мене не пожаліли, – відповіла Тася
В останній рік мама дуже часто хворіла. У ті дні, коли вона лежала в лікарні, Тася залишалася вдома з вітчимом – дядьком Мишком. Він, як завжди, багато працював:
– Так проспав, що немитий побіг? У брудній сорочці? Повернувся, щоб прийняти душ і сорочку змінити? А ліжко заправив? Встиг! Треба ж! А сніданок? Чайник холодний, взуття брудне, – зате чистий. – Я не розумію тебе. Я просто проспав! Запізнююсь! – Зате я все розумію. Тебе не було вдома!
Люба поверталася додому після нічного чергування. На мокрий асфальт тихо падав і одразу танув легкий сніг. Було холодно, але ще не морозно. Скоро ожеледиця, роботи буде багато. Не
– Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
Надія стояла на кухні та різала овочі для супу, коли почула голос невістки з кімнати. Гучний, збуджений, майже істеричний. – Максиме, я більше так не можу! Ти розумієш?
– Ти ще приповзеш до мене на колінах! Благатимеш! – Сказав Матвій Ірі й, взявши ключі від машини, вийшов із квартири. – Нізащо, – відповіла Іра, але чоловік уже не чув
– Та ти ще до мене на колінах приповзеш, — промовив Матвій, з презирством дивлячись на Іру. – Не дочекаєшся… – Зажерлася ти, Ірко, і чого тобі тільки
– Ти повинна повернути нам усі гроші, які ми були змушені заплатити за твою недолугість! – Сказав батько. – Причому найближчим часом
Поліна увійшла в кафе і відразу побачила Єгора, що сидів за столиком біля самого вікна. Він помахав їй, і дівчина швидким кроком попрямувала до нього. – Я замовив
– Лізо, що трапилося? Жінка глянула на нього. Очі були червоні. – Ти справді не розумієш? – Що мені розуміти? – Він розгубився. – Я приїхав, забрав вас, привіз додому. Все ж нормально. – Ти приїхав без квітів! – Тихо сказала вона
Ліза сиділа на ліжку в палаті та дивилася на сина. Малюк сопів, стиснувши крихітні кулачки. Дві доби безконечного болю позаду. Тіло боліло, але всередині була дивна суміш втоми
Поки молодята були у весільній подорожі, теща розкрила конверти, та записала в зошит, хто скільки подарував…
Марина та Ігор повернулися з медового місяця засмаглими та щасливими. Відчинили двері своєї квартири, внесли валізи, і жінка одразу відчула щось дивне. Запах свіжості. Занадто чисті підлоги. Розставлені
– Знайдеться тобі заміна! Не хочеш ти, одружиться з іншою. Чекати на тебе не будемо
– Наталко, дівчинко, що ти думаєш так довго. Хороші наречені на дорозі не валяються. Мій Паша тебе кохає, вже давно мені казав. І так і так він перед

You cannot copy content of this page