Liudmila

Микола Іванович та Ольга Петрівна прожили у своїй двокімнатній квартирі понад тридцять п’ять років. Щоб заробити на неї, їм довелося багато попрацювати. Тоді ніяких іпотек не було, вони

– Заходь, Насте, чоботи тільки скидай, бо я підлогу вже вимила. – Та я на хвилину, Фаю. Молока хотіла спитати літру. Фаїна посміхнулася, витираючи руки об фартух. –

Сталася ця історія років вісім тому. Михайло Сахно, мужик видний, кремезний, повернувся в Заріччя після двадцяти років поневірянь на чужині. Поїхав колись за легкою долею, та за яскравими

Коліщата пластикової валізи голосно стукали по ламінату. Цей звук здавався оглушливим у порожньому передпокої. Лєра стояла біля вхідних дверей, притискаючи рюкзак до грудей. Її очі були червоні, але

– Марино, я не розумію, ось чого ти упираєшся. Ти все одно сидиш на шиї у мого сина. І ще років зо два будеш сидіти, – плутано тараторила

– Скільки? – Витріщила очі Олена. Двадцять три запрошених? Володю, ти в собі? Сам же говорив, що машина стара – що ремонтувати дорого, що нову купляти – ще

– Дашо, мені треба поговорити з тобою. Роман сидів на кухні, упираючись ліктями в стіл і опустивши очі. Ґудзик на манжеті його сорочки крутився між його пальцями туди-сюди,

Брата чоловіка звали Дмитро, і спочатку він зовсім не подобався Марії. Вона зі школи не любила всіх цих качків, які тільки й вміють, що м’язами своїми грати, а

Олена зайшла до банкетної зали київського ресторану з невеликим запізненням через затори. Вона тільки встигла зняти пальто, як побачила дивну картину: за головним столом, праворуч від її чоловіка

Женя увійшла на кухню і завмерла. Свекруха стояла біля плити та енергійно помішувала щось у каструлі. Пахло так, як пахне тільки в дитинстві – смаженою цибулею, кропом та