– Тобто як – нікуди не поїдеш? Ми вже все вирішили! Та й без цих грошей нам не обійтись! – Репетував онук
– Петрушо, онуче, візьми – я вчора пенсію отримала! – баба Катя тримала в тремтячій руці дві купюри по тисячі. – Відчепися, стара! – злісно кинув роздратований розмовою
– Проте, є в мене й інша новина, не знаю, правда, як ви до неї поставитеся, – задумливо простяг дільничий. – Говори, чого паузу затяг? – Та одразу якось про це і не скажеш… З’ясував я, що працівник Павло…
– Паша, а я тобі зовсім не подобаюсь, так? – Цікаве питання. Чому ти мені його задаєш? – Ну, тому що… Ти мені трохи симпатичний, скажімо так… –
Вона повинна була в ньому їхати… Якби не рвана спідниця і не гарчання. Якби не маленька руда дворняжка, яка боялася півнів, але цього ранку встала біля дверей і не пустила її назустріч страшному…
Руда вовна на пелені спідниці не відлипала, скільки не струшуй. Тамара давно припинила пробувати. Найда з’явилася у неї випадково. Сусід дядько Костя, який жив через три будинки, збирався
Життя продовжується. Ніні не вже за шістдесят, а ще! До склянки води ще далеко. А там, як Бог дасть
Ніна зайшла в будинок, помила руки, увімкнула чайник. Вона давно нікого не чекала, чоловік покійний, а єдина дочка заміжня, живе в місті й не збирається повертатися, тільки дзвонить,
– Ти що твориш? – верещала зовиця. – Ти мені бізнес ламаєш!
Телефон Інни вибухнув дзвінком о сьомій ранку в суботу. На екрані висвітлилося «Віктор Семенович, сусід знизу». Інна похолола: інтелігентний пенсіонер, колишній викладач з Ірпеня, ніколи б не турбував
Не щастило Уляні із мужиками! Не щастило, і все тут…
Не щастило Уляні із мужиками! Не щастило, і все тут. Перший, Дмитро, хлопчик ще зовсім, років їм було тоді по вісімнадцять, втік, злякавшись відповідальності. Уляна приїхала з невеликого
– Будь ласка, Сили Небесні, допоможіть Барсіку, якщо він ще тут! А якщо він на веселці, – нехай йому там буде легко та радісно! – Молилася Ольга
Барсік зник у п’ятницю. Ольга навіть не одразу кинулася, працювала допізна, потім готувала вечерю, розмірковувала, чим завтра порадує дітей. Дочка та син не так часто приїжджали зі столиці,
Проста історія…
Чоловік поставив чайник. Віра дивилася на нього з коридору: він стояв біля вікна спиною до неї, у джинсах, які вона купила три роки тому, та у мокасинах, знайдених
– Варю, ти тільки не ображайся, але ця сукня на тобі скоро просто трісне по швах.! – Тася відставила кухоль з чаєм і з удаваним співчуттям подивилася на подругу. – Ігорю, ти подивися, яка у тебе дружина стала… затишна. Розпливлася, як пампушка в печі
– Варю, ти тільки не ображайся, але ця сукня на тобі скоро просто трісне по швах.! – Тася відставила кухоль з чаєм і з удаваним співчуттям подивилася на
– Я дарую подарунки по заслугах! – Нахабно заявила свекруха
– Не затикай мені рота! Ти хіба не бачиш, як вона поводиться з нашими дітьми? Зовсім осліп, так? – рвала і метала Влада. Антон роздратовано зітхнув і закотив

You cannot copy content of this page