Liudmila

– Чудово! Тобто місяць тому ти мені кивав із важливим виглядом просто так, для галочки, а тепер знову пустив свого батька до нас на дачу, – сердито випалила

У свої шістдесят два роки Марія Степанівна навчилася бути невидимою. Це була головна професійна навичка прибиральниці у великому бізнес-центрі «Азимут». Потрібно було прослизнути сірою тінню між дорогими шкіряними

Марія про свого батька знала мало. Знала, що вона схожа на нього кольором волосся, що висока – у нього, що він працював архітектором і часто роз’їжджав у відрядження.

Наталка розставляла тарілки й думала, що все буде гаразд. Вона повторювала це зранку – методично, як мантру. Квартира чиста, їжа готова, гості зберуться до шостої. Новосілля – це

Віра Павлівна прийшла у гості до дочки. Вони сіли на кухні, Оксана налила чай. Мати відпила, поставила чашку на стіл і сказала: – Ми з батьком вирішили, що

– Чому, синочку? Чому ти, а не я? – Лідія Сергіївна розплющила очі, вкотре поставила в порожнечу своє запитання і зітхнула, сховавшись з головою під ковдрою. Не тішив

Бабця Валерку не любила, не признавала. – Не наш він, не наш, – казала Ганна Федорівна у крамниці жінкам. – Ганно, та як не ваш? Ну ти глянь,

– Дівчино, – офіціант вимовив це так, наче в пристойному суспільстві промовив нецензурне слово, – ви це червоне вже хвилин п’ятнадцять у келиху розглядаєте. – Якщо чекаєте на

– Ти хоч розумієш, що не син, а виродок? – Тітка Тамара плюнула прямо на килимок перед моїми дверима. – Батько твій у труні б перевернувся, коли б

– Рито, я не розумію, у них із грошима проблема, чи що? – дивувався Семен. – Сказали б хоч. А то мовчать. Ніколи нічого не купують, навіть дивно.