Liudmila

Того вечора Ліля та Гоша сиділи у затишному італійському ресторанчику. Георгій тримав свою обраницю за руку і розповідав кумедну історію з роботи. Свічка в центрі столу м’яко висвітлювала

– Він же не чужий! Хіба ще один малюк завадить, чи об’їсть? У вас же простора квартира і гарний достаток, – заявила Ольга Іванівна. – Хай тоді Галя

– Оль, тобі допомогти? Сусід із п’ятого поверху притримав двері під’їзду, окинувши поглядом її навантажені руки. Два пакети відтягували пальці, врізаючись у шкіру тонкими ручками, третій вона притискала

– Ти чула новину? – прошепотіла Клавдія, нахилившись до огорожі. – У Поліни Степанівни донька, Настя, малюка привела! – Та ти що? – сплеснула руками Зінаїда Петрівна, мало

Телевізор стояв на тумбочці, великий, плоский, і Зінаїда Василівна дивилася на нього з побоюванням, як дивляться на чужу річ, яку страшно пошкодити. Напередодні увечері його привіз син. Він

– Це взагалі не обговорюється, – спокійно сказав Андрій тоном, який не підлягає запереченню. Я дивилася в ноутбуці фото готелю, хотіла забронювати номер на нас трьох. Білі балкончики,

Марія повернулася додому і побачила ту саму картину. Компанія чоловіка розташувалася у кімнаті перед телевізором. Йшов футбольний матч, якийсь там чемпіонат, Маша в це ніколи не вдавалася. Голова

– Ліль, ну ти чого? Я все зрозумів. Квартиру не треба переоформлювати, я не мав рації! І роботу я знайду нову, слово честі! Он, у таксі піду підробляти

– Переїдь у село, – сказала дочка, – а ця квартира нам залишиться. Так буде найкраще для всіх. Я в цей момент розливала по кухлях чай. Моя рука

– Я прийняв рішення – ти маєш вийти на роботу. Не дуже зрозуміло, на що розраховував Степан, коли це вигадав, але захоплення у дружини ця пропозиція не викликала.