Liudmila

– Подаруй мені дачу! – усміхнулася свекруха. – Якщо не погодишся, я буду змушена вживати заходів! Не встигла відповісти, як подав голос чоловік. – Мамо, – сказав Костя,

Маленька Таня увійшла у свою спальню, витягла з потаємного місця в шафі банку з-під варення, відкрутила кришку і висипала на ліжко монетки, які їй вдалося зібрати за довгий

– Маріє, ти зовсім сором втратила? Знову гроші на вітер викинула! Свекруха вилетіла з дитячої, і Маша ледве встигла поставити чайник на плиту. Людмила Петрівна шпурнула на стіл

Дзвінок від матері пролунав не вчасно: Ганна збиралася на роботу і шукала у шафі білу блузку. – Так, мамо, слухаю тебе. Тільки давай швидко, я спізнюся. – Як

Цього суботнього ранку я затіяла шарлотку. Тому що осінь, й хотілося чогось теплого та простого. Та й тому, що Руслан любив, коли в хаті пахне випічкою. Телефон заверещав

– Ань, треба щось робити… – зітхнувши, сказала Ірина в телефонну трубку. – А що сталося? – трохи стурбовано відповіла молодша сестра. Дзвінок старшої її вже напружив. Зазвичай

Тетяна витирала пилюку з книжкової полиці, коли її рука випадково зачепила щось невелике, заховане за рамкою з фотографією. Предмет упав на підлогу з легким стукотом. Вона підняла —

– Що сталося, синку? – Сонним голосом запитала Людмила Сергіївна. – Ти дивився на годинник? Я вже спала взагалі. – Мамо, вибач, що розбудив! Просто справа дуже термінова.

– Вона все псує! Це нестерпно! – вирвалось у Софії. – Ти хочеш, щоб я послав її на три літери? – примружився Микита. – Вона мені найдорожча на

– А скільки тобі колишній аліментів платить? Тетяна похлинулася чаєм. Питання прилетіло, як сніжок в обличчя посеред літа. Начебто нічого страшного, а все одно неприємно. Галина Петрівна сиділа