Liudmila

Осінь того року видалася довга, задумлива. Листя з беріз уже облетіло, накривши землю строкатою ковдрою, а снігу все не було. Вранці калюжі схоплювалися тонкою кригою, що хрумтіла під

У Олександрівку я приїхала не жити, а сховатись. Бабусин будинок стояв нетоплений з осені, стіни відволожились, в кутках павутиння висіло сірими клаптями. Пахло вогкістю, старим деревом і ще

– Ти мені зраджуєш? – Запитала Віра прямо. Андрій усміхнувся і похитав головою, ніби вона сказала щось до нестерпності дурне. Як дитина. – Надивилася серіалів? Там усі мужики

Андрій із Наталкою, ну прямо одразу добре жити стали. Покохали. Весілля хороше зіграли. І з першого дня – у своєму будинку. Андрій його разом із батьком поставив. Високий

– Як це ти дитину йому залишила? Поль, у тебе з головою все гаразд? – Мати показово помацала чоло дочки. Поліна зітхнула та театрально закотила очі. Ну от

– Катерино, довго ти мені ще нерви мотати будеш?! Чому досі город не полотий? – Окрик матері відірвав Катю від уроків, і дівчинка зітхнула, закриваючи зошит. Прийде пізніше

Оксана пам’ятала той день до найменших дрібниць – запах лікарняного коридору, різкий, трохи металевий, як тривога, що осідає десь у грудях. Вона лежала на вузькому ліжку в пологовому,

У п’ятницю Ірина оформила відгул. Після двох тижнів безперервної напруги, коли доводилося затримуватися в офісі допізна і навіть виходити на роботу в суботу, у начальника просто не вистачило

– Розлучайся, Женю, завтра ж подавай, я заважати не стану, – сказала я, акуратно складаючи дитячі речі у валізу. Євген завмер у дверях, його обличчя повільно наливалося багряним

Подруги прийшли ближче до вечора, одягнені у звичайний гарний одяг. Та й сама вдова була не в жалобі. Якщо щось і говорило, з приводу якої події вони зібралися,