Liudmila

– Вона все псує! Це нестерпно! – вирвалось у Софії. – Ти хочеш, щоб я послав її на три літери? – примружився Микита. – Вона мені найдорожча на

– А скільки тобі колишній аліментів платить? Тетяна похлинулася чаєм. Питання прилетіло, як сніжок в обличчя посеред літа. Начебто нічого страшного, а все одно неприємно. Галина Петрівна сиділа

– Квартиру треба продавати, – серйозно, майже вимогливо сказав чоловік, – і дачу теж. – Продавати? – луною відгукнулася я. Гоша трохи підібрався на стільці. – Ну… так,

– Забирай свій мотлох, тату, і щоб духу твого тут не було! Голос Марини зірвався на вереск. Вона жбурнула мені важкий чорний пакет, і той глухо вдарив у

Катерина ридала захлинаючись. Старенька бабуся Надя ласкаво гладила внучку по голові та втішала: – Дурненька! Сашко твій ще пошкодує. Таку дівчину впустив. Прибіжить ще, ось побачиш! Катерина розуміла,

Христина стояла біля вікна, дивлячись на мокрий від дощу асфальт. За спиною в маленькій вітальні все ще висіла напруга після скандалу, що щойно відгримів. – Знову з-за мами

Родичі з села приїхали погостювати на тиждень вп’ятьох у нашу «однушку». Зустріла я їх вся в зелену крапку – «типу вітрянка». Мій суботній ранок почався не з кави,

Марина сиділа на кухні та годувала Льову кашею, коли задзвонив телефон. На екрані висвітлилося: «Свекруха». Жінка зітхнула і взяла слухавку. – Алло, Людмило Петрівно. – Марино, привіт, –

– Мамо, а я заміж виходжу, – сказала Тася. Вони щойно повечеряли й ще сиділи на кухні. Мая – молодша сестра Тасі – допивала чай, мама прибирала залишки

– Слухай, Свєта, я не маю ні часу, ні бажання вислуховувати твої нескінченні скарги! – Або ти прямо зараз вимикаєш режим скривдженої жертви й ми живемо далі нормально,