Liudmila

– Рито, а ви з Вадимом уже скільки разом? Років зо два? – Запитала Лариса у подруги. – Так, близько того. Знайомі ми, щоправда, довше, але зустрічаємось майже

Марина дізналася про Артема у середу ввечері – за два дні до його приїзду. Роман сидів на кухні з винним виглядом, який вона за три роки навчилася розпізнавати

– Ну, привіт, сестро! Пустиш тижнів на два, га? – усміхнувся Кирило. Аліна завмерла на порозі власної квартири. Двоюрідний брат, якого вона востаннє бачила два роки тому на

– Це що, жарт такий? Що значить, у тебе є трикімнатна квартира? Звідки цікаво? – Пристала молодша дочка. – У вас же з татом грошей – кіт наплакав.

– Ну, як тобі? – Христина зробила пірует, піднявши пелену сукні, – Здається, я в ній трохи схожа на новорічну ялинку, строката така … але, знаєш, у хорошому

Вероніка потягла важкі двері й зробила крок з вечірніх сутінків у напівтемряву під’їзду. Автомат увімкнув світло – тьмяну лампочку під стелею, яка моргала, ніби сумнівалася, чи варто горіти.

Клацання замку пролунало гучніше звичайного. Катерина штовхнула вхідні двері, стягнула пальто і звично покликала сина, очікуючи, що Льова вибіжить її зустрічати, плутаючись у своїх м’яких золотистих кучерях. У

– Ну то й що? Майже всі мужики ходять ліворуч! Натура у нас така. Що тебе так дивує? – посміхнувся Владислав. Тетяна поволі підвела на нього погляд. Двадцять

– Ось що ти знову приготувала? Це ж їсти неможливо! Чисті помиї! Свиней краще годують! – обурювалася Зінаїда Василівна, гидливо відсуваючи суп. Вікторія забрала тарілку прямо з-під носа

– Ну, нарешті я відпочину від твоїх вказівок! – Так, я це сказав. Прямо в обличчя. У той момент, коли Наталка оголосила, що їде в Моршин на десять