Liudmila

– Ох, Людочко, ну який же ресторан ти вибрала! – Голос тітки Віри гримів з динаміка телефону, заповнюючи всю кухню. – Я в інтернеті переглянула фотографії, там такі

– Юлько, у нас є дача! – Ці слова, сказав чоловік з радістю і великим натхненням. – Ми ж так мріяли про це. Діти відпочиватимуть, ми – шашлик,

Сьогодні увечері у нас були гості. Молода подружня пара, сучасні та добре освічені люди, з якими ми мило спілкувалися кілька разів, прийшли до нас на вечерю. Ми з

Інна стояла в магазині й розгублено дивилася на прилавок, вона знала, що всі ці жінки, що зібралися тут, всі вони обговорюють та засуджують її. Її це звичайно ображало

– Іди геть! Я тобі скільки разів казала – йди! Що ти тут тиняєшся?! – Клавдія Матвіївна зі стуком поставила на стіл під розлогою яблунею велику миску з

– Не хочу я дітей, вони мені не потрібні, ясно! Якщо тобі так терміново знадобилося немовля, то шукай іншого, який погодиться і тебе, і дитину твою тягнути! –

– Ларисо, тут така справа… У нас неприємності. Мені зарплатню урізали. Володимир сидів на краю ліжка. Лариса відклала книгу і підсіла до нього, торкнулася руки. – На скільки?

Марина приїхала до батьківського будинку, піднялася на ґанок і нерішуче відчинила двері. Мати та вітчим сиділи за столом, обідали. – Марино? Ти поїхала тиждень тому. Щось сталося? –

– Гості до нас прийшли! – сказав чоловік. – Трохи посидимо і розійдемося. – Посидите? – я жбурнула ганчірку в раковину так, що бризки полетіли на кахель, на

– Алла, ти що твориш, він же одружений? – Мама округлила очі. – У чужу родину лізеш? – Мамо, ну ти ж нічого не знаєш, навіщо робити поспішні