Liudmila

– Алла, ти що твориш, він же одружений? – Мама округлила очі. – У чужу родину лізеш? – Мамо, ну ти ж нічого не знаєш, навіщо робити поспішні

– Бабусю, ти тільки не переживай! Продуктів я тобі всяких накупила, он холодильник повний набитий. І сосиски, і пельмені, і йогурти. – Погода все одно дощова, можна взагалі

Артем роздратовано кинув смартфон на стіл. Екран ще світився, показуючи листівку з пухнастим зайцем та написом: «Нехай день буде сонячним!». Йому було тридцять п’ять. Він був провідним програмістом

– Ти знущаєшся, тату? – Ліля примружилася. – Ви просто візьмете та віддасте їй квартиру? Цілком? Станіслав Борисович, який до цього зосереджено розгладжував долонею складки на старій скатертині,

– Оксано, мені цього місяця потрібно на п’ять тисяч більше, – мати стояла в передпокої, навіть не роззувшись. – Лікар нові вітаміни призначив. Імпортні. Тих десяти, що ти

– Віка, мама давно на дачу кликала, може, поїдемо в неділю? – Запитав у дружини Анатолій. – Давай. Провітримося, на річку сходимо, хоча б на день «змінимо картинку»,

Павло та Ганна дивилися черговий серіал перед сном. Восьма година, наче рано для сну, але… пізно для гостей, тим більше непроханих. У двері подзвонили, потім постукали. – Може

– Ти моя найулюбленіша і найближча людина у світі, – голос дідуся звучав тихо. Ганна засміялася, поправляючи плед на його колінах. – Дідусю, ну а як же бабуся?

– Ти брехуха, як ти могла?! Як тепер тобі вірити? – Що могла? – ошелешено запитувала Мая. – У чому я тебе обдурила? – Не вдавай з себе

Ілля дивився на екран свого телефону та відчував легку тривогу. Повідомлення було від його троюрідного брата, Дениса. Не просте “привіт, як справи”, а іменне, структуроване запрошення: – Дорогі