Liudmila

– Полуницю залиш на місці, а порожнє відро постав біля ґанку і можеш бути вільним! – мій голос пролунав різкіше, ніж я планувала, але відступати було пізно. Вітя

Чоловік поїхав по путівці в санаторій, а Антоніна зайнялася генеральним прибиранням. Лише три дні тому відсвяткували день народження чоловіка, ювілей – п’ятдесят. Гостей було багато, здебільшого родичі та

Катя йшла до зупинки на автоматі, просто пересувала ноги. Вночі так і не заплющила очей, все думала, переживала. А зараз у голові було порожньо, уривки думок вислизали від

– На нас із батьком не розраховуй! – Голос матері пролунав так різко, що Христина на мить перестала дихати. Вона стояла посеред кухні, все ще стискаючи в руках

– Настя, прокинься! Не спи! – Настя відчула як її приятелька штовхнула її під ребра. – Ти що, не виспалася? Настя кивнула. – Не виспалася, – вона тяжко

– Лідо, відчиняй двері! Я знаю, що ти вдома! – у двері наполегливо барабанив брат Максим. Лідія знехотя відчинила. На порозі стояв Максим із дружиною Іриною, – обидва

– Ти знову пізно… – тихо сказала Марія, не обертаючись. Олег зняв пальто, повісив його надто акуратно – так, ніби боявся зайвим рухом порушити крихку тишу у квартирі.

Зінаїда видавала заміж дочку. Гостей було небагато, майже всі родичі та друзі нареченого. Дочка Лариса була прекрасною, як усі наречені. Для Зіни її раннє одруження у дев’ятнадцять років

Анжела сиділа біля вікна автобуса, притискаючи до себе молодшу дочку Марійку, яка вже почала клювати носом. Старший син Ваня, дев’ятирічний непосида, уткнувся в планшет з якоюсь галасливою грою,

‐ Ромо, твоя мама наполягає на великому весіллі, але ми ж вирішили просто розписатися! – Маму не переконати. Грошей вона дасть, вони з батьком усе сплатять. Ти згадуватимеш