Liudmila

– Мамо, – перепитала Аліна, – чому мені прийшов не мільйон? А лише триста тридцять тисяч… Що за сума така… Чути було, як у мами працює фен. Вона

– Доню, нам треба поговорити. – Про що? – Таня здивовано подивилася на матір. – Я б хотіла тебе з кимось познайомити. Таня закотила очі. – Я не

– Христино, доню… Мені погано, дуже. Лікар був, сказав, що терміново потрібні антибіотики, дорогі. А в мене зовсім пусто. – Ти б не могла… – Тетяна затнулася, надривно

Батько пішов із життя. Несподівано, раптово. Це майже завжди приходить несподівано, а коли вік ще трохи за п’ятдесят, коли людина цілком здорова. Був здоровим, ніколи до лікарів не

– Мама щойно розповіла мені про машину! Так, про машину, яку ти купила своєму батькові за наші гроші! День був чудовий. Сонце світило через кухонні фіранки з соняшниками,

Ольга знала, що рано чи пізно Дмитро заговорить про це. І ось сьогодні ввечері, коли вона повернулася додому після зустрічі з регіональним директором, опромінена від радості та передчуття,

– Ми можемо починати? – Нотаріус поправив окуляри й розкрив папку. Ганна кивнула, хоч горло перехопило. Хустку батька – стару, у дрібну клітку, що пахне його одеколоном –

Людмила добре пам’ятала своє дитинство. І зараз, коли її знайшли щодо спадщини, сльози лилися струмком. Лилися знову, навіть більше, ніж на похороні улюбленого дядька, чоловіка сестри батька. Дядько

Зима в розпалі, за вікном сіре низьке небо, з якого сиплеться дрібна снігова крихта. Валентина мерзлякувато зіщулилась і відійшла від вікна, відгородилася від усього світу завіскою. У квартирі