Liudmila

Зала потопала в повітряній білизні та ніжності: стільці, перехоплені шовковими стрічками кольору ігристого, столи з мереживними скатертинами, на яких мерехтять кришталеві келихи. Стеля – це небо з тисячі

– Лілю, я так втомився і дуже голодний, погрій мені поїсти що-небудь. А ти що така засмучена? – Віктор прийшов із роботи пізно, у них уже тиждень термінова

Ні, вона, звичайно, спала – уривками, по годині, по півтори, якщо пощастить. Організм брав своє, відключався без волі, але це був не сон, а якесь каламутне забуття, з

– Давай сюди, обережніше з кутом! Сергій перехопив важку коробку, поки Ганна тримала двері ліктем. Картонний бік небезпечно прогнувся, оголивши стос книг, і вона інстинктивно підставила коліно. –

Наталя витирала підвіконня, коли почула, як перекладач бреше. Хлопець у піджаку з гарними ґудзиками бубонів щось літньому арабу. Директор, Василь Сергійович, сидів, розвалившись, і дивився на годинник. На

Дощ барабанив по даху, коли я почула скрип хвіртки. Серце пішло в п’яти. Я щойно витерла підлогу в передпокої, намагаючись стерти не тільки бруд, а й наслідки вчорашньої

Лариса ще вранці була впевнена, що нарешті Новий рік пройде без біганини на кухні. Цього року вони з Петром вирішили не накривати стіл удома, а піти у гості,

Три роки я була ідеальною дружиною, яка вірила, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок, а затишок у будинку вимірюється кількістю каструль із гарячою вечерею. Але одного

Раніше я дратувався красиво: на чергу, на «ми тільки спитати», на «а в інтернеті написано», на людей, які приходять лікувати кота, а лікувати хочуть один одного. Роздратування хоча