– Вам взагалі нічого робити в цій кімнаті! Якщо Андрій вирішив дати вам притулок, ви могли б розташуватися у вітальні, тоді й диван не довелося б тягати! – У цій кімнаті дітям буде зручніше. А твоє сміття давно треба було викинути! Триста тисяч! Та там від сили на триста гривень
– Катю, тобі треба кидати бухгалтерію та розпочинати свій бізнес. Твої брошки, сережки, кулони – не просто краса, а чаклунство. І головне – практично ексклюзив! – Адже ти
– Негайно вибачся!- Гаркнула мати. – Ні. Досить! Я тридцять вісім років перепрошувала. За те, що не така, як ви хотіли! За те, що не вийшла заміж у двадцять! За те, що будувала кар’єру! За те, що купила цю квартиру сама, без ваших грошей та порад. Досить!
– Ми вже майже на місці! Скоро будемо! Зустрічай! – Прокричала бабуся в трубку і відключилася. Аня протерла стільницю втретє за останню годину і відступила, прискіпливо оглядаючи кухню.
Довіреність на спадок…
– Іринко, у тебе все добре? Я все розумію, що маленька дитина, втрата матері, але ж ти виглядаєш, як тінь. – Мама, що годує, повинна виглядати здоровою. Де
– Олег, ти розумієш, що мама твоя це навмисне зробила? Здався їй хор триста разів, ага! Вона навіть музику ніколи не любила! – Але вона зараз готова куди завгодно ходити, хоч вироби з глини ліпити, аби в неї була відмовка, щоб не сидіти з онуками. Мовляв, не взяли мене на море – тепер порайтеся з дітьми самі
– Олеже, – мама була не в захваті від того, що дізналася, – як це розуміти? Тобто, як доглянути онуків, то це ви до мене звертаєтесь, як до
‐ А можна було б і з ікрою! Діти люблять
Катя раділа переїзду в новий будинок. Три роки будівництва. Постійні поїздки на будівництво, контроль, економія, але будинок стоїть, завершено внутрішнє оздоблення і майже всі меблі на місці. Залишилося
– Це… шлюбний контракт? – Здивовано запитала я. – Ну… типу того, – обізвався Ігор. – Якщо хтось із нас двох… Ну, ти розумієш… зрадить… І він виразно глянув на мене. – Він втрачає всі права на майно. Справедливо ж, правда?
– Я не зраджував тобі! – злякано вигукнув Ігор. – Ти все вигадуєш! Замість відповіді я показала йому скрін його листування з дамою серця. – І після цього
– Ти хто така? Сьогодні дружина, а завтра – ніхто! – Квартири нині дорогі, щоб їх на всяких вертихвісток оформляти! При розлученні все навпіл ділити довелося б, а так – це моє і ти звідси ні гривні не отримаєш
Я сиджу на кухні нашої орендованої квартири. Шпалери тут відійшли ще за царя Панька, кран капає, зводячи мене з розуму своїм монотонним ритмом, а за вікном сірий листопад.
– Ну-у, ти ж у мене не така гарна… Весілля було скасовано того ж дня
…Аня стояла біля дзеркала у своїй маленькій квартирі, поправляючи білу сукню, яку купила на розпродажі у центрі міста. Вона була проста, без зайвих рюшок, але сиділа, як влита.
– Мамо, помилка – це коли сіль із цукром переплутала! А коли ти рік кублишся з чоловіком сестри та брешеш їй у вічі – це вибір! Усвідомлений та підлий!
– Ох, дострибалася вона, – зітхнула мати. – Вадим цей… Лар, він же її ні в що не ставить. Виявляється, він уже пів року, як знайшов собі когось
Не єдина…
Яся ніколи не любила голосних слів про кохання. Коли подруги в їх тісній компанії – чотири жінки, які збиралися раз на місяць у кафе на вулиці Садовій, з

You cannot copy content of this page