Liudmila

Сім’я Краснових жила у маленькому містечку. Воно було зеленим та тихим. На цьому його переваги закінчувалися. Якби не вивіски кількох «Сільпо» і «АТБ», то можна було б подумати,

Вісімнадцята тридцять. В офісі вже нікого немає, а прибиральниці ще не прийшли. Ліля та Марк вийшли з кімнати відпочинку у порожній коридор. Вони затрималися не тому, що були

– Андрію Віталійовичу, рідненький, будь ласка! Благаю вас! Допоможіть! – Жінка кинулася в ноги до одягненого в білий халат високого чоловіка і розплакалася. Там, за розсипом застарілих кабінетів,

– Знов порожні макарони? – Чоловік жбурнув виделку на стіл. Лара стояла біля раковини й шкірою відчувала його погляд. – А що ти хотів? Стейк? – Лариса вимкнула

Дівчинка-підліток увімкнула камеру, подивилася в об’єктив і сказала: – Мій дід – зрадник! За добу ролик переглянула велика кількість людей. …А почалося все звичайнісіньким чином – з борщу.

– Та навіщо він мені потрібний? – Усміхнулася подруга. – Так, тимчасове захоплення, пустощі. Він говорить про весілля, а я шукаю привід розлучитися. Смішно ж… Яна дивилася на

Я стояла в черзі й злилася. На чергу, на касирку, яка пробивала товари так, ніби кожен штрих-код вимагав окремого роздуму. На стареньку жінку попереду, яка ледь переставляла ноги

Тетяна прибрала в хаті та вимкнула пилотяг. Весна, треба ще веранду впорядкувати, вікна там вимити. Пилу зібралося достатньо. Вона спеціально взяла тиждень відпустки перед травневими, разом зі святами

Мати сиділа на краєчку дивана. Як гостя у своїй квартирі. – Мамо, ну ти ж розумієш … – почала Свєтка, розглядаючи свої нігті. Манікюр свіжий, дорогий. Перламутровий. –

Ранок був сірий і прохолодний. По вулиці тягнувся звичайний міський шум: рідкісні машини, гуркіт автобусів, кроки людей, що поспішають у своїх справах. Ніхто не звертав уваги на худого