Liudmila

Олена зателефонувала в середу ввечері – голос був радісним, як завжди, коли вона щось затівала. – Катю, ми влаштовуємо Софійці День народження у «Казковому світі», у суботу. Приходьте

– Ніно Федорівно, ви зможете завтра посидіти з Мишком? Усього на годину… – спитала Христина. У слухавці повисла тиша, і Христина притиснула телефон до вуха, чекаючи на відповідь.

Олексій та Віра зустрілися на дні народження спільного знайомого. Йому було двадцять сім, їй – двадцять п’ять. Він одразу наголосив на її спокійній впевненості. Віра не намагалася здаватися

– Мамо, ну відчини двері! Мамо, прошу, будь ласка… – благала Вероніка. Вероніка била по обшитих дермантином дверях знову і знову, вона знала, що батьки вдома – за

– Ви погано виховали дочку, – сказала свекруха, дивлячись прямо в очі своїй гості. Надія Степанівна опустила очі та кивнула. Рита чекала, що мати підніметься, відсуне стілець і

Катерина повернулася додому з роботи та зрозуміла, що вдома нікого немає. Дивне передчуття чогось не дуже хорошого переслідувало її цілий день. Вона пройшла на кухню з великим пакунком

Роман пішов із родини, коли їхній доньці Варварі було три роки та чотири місяці. Якось у п’ятницю він прийшов з роботи й чомусь довго порпався у передпокої. Настя

Дзвінок уночі – це завжди тривожно. Ось і Олександр, ще не дотягнувшись до телефону, що лежить на тумбочці, одразу подумав, що трапилося щось неприємне. На екрані висвітлилося –

– Дімон, ти вже вибач, що тоді на днюху до тебе не прийшов, я дитину на дорозі збив, – Віктор одним махом перекинув у рот чарку біленької. –

Мишко закричав так, що я випустила чайник прямо на підлогу. Крик був не примхливий, не втомлений, а зляканий. Так мій син ніколи не кричав. Я влетіла до кімнати