Liudmila
Рита тихо привіталася і сіла на своє місце біля вікна. Вона намагалася не підіймати голову від документів, і водночас намагалася ховати обличчя, вірніше, великий синець на його правій
– Пашка, глянь… Вадим, чи що? – Ніна, копаючись на городі, підняла голову на звук хвіртки, що відчинилася. – Так, він. І з сумкою якоюсь великою, – Павло
– Це ж мої онуки, і якщо вони тобі заважають… – Людо, та почекай ти! Я ж кликала тебе. Те-бе! Ми хотіли з тобою пройтися набережною, в театр
З Ганною Іванівною Захаровою сталося лихо. Спускаючись зранку з ґанку, вона послизнулась і впала. Дуже невдало впала – сильний біль вогнем охопив усю ногу від гомілки до коліна.
– А ти хто? Ще один спадкоємець? Ну дивись, у разі чого, будинок ділитимемо на всіх. І зроби так, щоб бабуся швидше вирушила на той світ. Нерви їй
Тамара лежала на дивані та дивилася нову серію улюбленого серіалу, коли зателефонував син. – Мамо, – сказав Олексій стомленим голосом, – нам знову поговорити треба. Про житло. –
У вітальні зареготали. Михайло із Толіком щось бурхливо обговорювали, Тамара прислухалася. – Сказав їй, що у відрядження їду! – реготав Михайло. – А сам до Ольги на вихідні!
– Навіщо тобі це потрібне? – Здивувалася Зінаїда. – Як ти не розумієш! – гарячкував Вадим. – Це ж – рідні люди! «Треба ж – згадав!» – зло
– Дімо, я більше так не можу! – гукнула Ганна з кухні, де стояла над плитою, готуючи вечерю. Її голос тремтів від злості та втоми. – Я втомилася!
Ганна з Іваном одружилися, коли обом було далеко за двадцять. Зустрілися і більше не розлучалися. Мати Івана пішла із життя, коли він навчався на першому курсі інституту. А