Liudmila

Ліда прийшла з роботи й одразу, ще від хвіртки, зрозуміла, що в хаті знову гості. Ні, гості не нові все той же друг її чоловіка Олексія. Сьогодні він

Ганна почула плач Артема зі спальні рівно в той момент, коли чоловікові зателефонували батьки. – Ми вже на вокзалі, – сказав батько Дмитра бадьорим голосом. – Ти зустрічаєш

– Не можу так більше. Я з нею реально стану старою дівою. Слухай, Маріє, забери маму до себе, прошу тебе. Нехай вона з онуками няньчиться, а не зі

Аліса була готова побачити на порозі своєї квартири будь-кого, тільки не Раїсу Вікторівну. Але коли відчинила двері, побачила саме її – свою колишню свекруху. Раїса Вікторівна за три

– Ти взагалі мене чуєш? – Голос в Ольги став вимогливим. – Твоя сестра повинна розміняти квартиру, там є й наша частка. Повторити? – Це моя частка, а

Бабуся Клавдія Семенівна виховувала Степана та Віру з дитинства, бо від них відмовилася мати. Її недолуга дочка Ліда, як зозуля, підкинула спочатку грудного Стьопку, а через три роки

– Валю, а ти бачила, яку машину Олеся купила? – Тамара присіла на лавку на подвір’ї, роздивляючись блискучий джип біля сусіднього паркану. – Нова зовсім. Мабуть, дорога. Валентина

– Когось поховали? – стривожено спитала свекруха. – Що за обличчя у вас такі жалобні? Га? Марина мовчки пішла на кухню та поставила чайник. – Марино! – крикнула

Тетяна стояла за стійкою і рахувала виторг, коли почалася якась метушня. Спочатку – гавкіт. А потім моторошне виття, від якого відвідувачі підіймали голови від кави та оглядалися на

– Алло, Лідо? Це Світлана. – Яка Світлана? – Ну… До мене ваш чоловік пішов. Ліда підняла брови. Вона ніколи не брала незнайомі номери, але чорт смикнув її