– Давай так, – ти відмовляєшся від своєї частки в батьківській квартирі, а я тобі… ну, колись віддам. Або коли батьків не стане, ти однушку забереш. Боря не витримав і засміявся. – Колись? Єгоре, ти сам себе чуєш? Ти пропонуєш мені подарувати тобі зараз, в обмін на твоє слово честі, колись?
– Ой, почалося! – Єгор скривився. – Ти у своїй трикімнатній квартирі зажерся зовсім? У тебе вона, як футбольне поле, стелі під три метри, район елітний. – Тобі
– Облінилася ти вкрай…
– Так, Дашо, у нас новини. Я запросив на завтра свою маму, так що доведеться переглянути меню. Вона тепер у мене веган, пам’ятаєш? Вона хотіла поїхати до тітки
Я тягла чоловіка п’ять років, поки після одного дзвінка не дізналася про його квартиру, яку він здає в оренду потай від мене
– Алло? Це квартира Миколи Сергійовича? – пролунав у слухавці нервовий жіночий голос. За її інтонацією можна було подумати, що у жінки тече зі стелі чи горить проводка.
– Вам не довіряє банк, чому ми маємо довіряти? – Запитав Єгор
– Гості з’їжджалися на дачу – здається, так це було у класика. На дачі у Лізи та Єгора сьогодні теж чекали на гостей. Тут збиралися відзначити день народження
– Я на вокзалі вже третю добу, мені йти нікуди…
Цю дівчину, яка була вже на досить пристойному терміні, я помітила на вокзалі ще в п’ятницю, коли виїжджала на заміській електричці на дачу. Вона відчайдушно дивилася у вікно,
– Ось що ви за такі люди, жінки? Га? Чому, щоб довести вам свою вірність ми, чоловіки, обов’язково маємо йти на якісь крайні заходи? Чому?
Коли дружина була у ванній, Іван подзвонив сусідці: – Ніно, слухай уважно і не переривай, – тихо, швидко та чітко говорив Іван. – Сьогодні моя дружина… Ти слухаєш?
– Денисе, я востаннє говорю! – Або ти виганяєш свою сестричку сьогодні ж, або я йду назавжди! Тут не нічліжка! Я хочу жити у своїй квартирі лише з чоловіком! Без сторонніх
Ця квартира їм дісталася три роки тому, коли Денис отримав спадщину від діда. Трикімнатна в хорошому районі, з високими стелями та великими вікнами, що виходять на подвір’я, де
– Здавалося б дрібниця, – а як приємно!
– Як же все набридло! Таня з усмішкою згадала свої мрії та плани шестирічної давності. У їхньому глухому «бомонді» дівчина, що вийшла заміж, відразу підіймалася в очах суспільства
– Ти мене занапастити хочеш… – Репетувала мати
Ліда завжди думала, що від неї пахне самотністю. Так казала мати, а вона їй вірила. – Ну кому ти така потрібна? – раз у раз цідила крізь зуби
Дізнавшись про закриття іпотеки, свекруха приїхала зі своїми вимогами…
Останній платіж по іпотеці було внесено тихо та буденно. Не було фанфар, не було ігристого, про яке вони так часто мріяли на початку двадцятирічного шляху. Михайло просто оновив

You cannot copy content of this page