Liudmila

– Валеріє, ти ще вдома? – Люда заглянула у ванну, де старша сестра укладала волосся перед роботою. – Звісно, ​​вдома! Це у вас, у зв’язківців, все, не як

– От заладила! Тієї Насті вже на цьому світі немає, а ти все ревнуєш і пиляєш мене! Іра, може, вистачить? Нам потрібно розв’язувати нагальні питання з Оксанкою. Ірина

У понеділок Ігор прийшов із роботи раніше, ніж зазвичай. – Варю, мене відправляють у відрядження, – повідомив він дружині. – Коли? – Сьогодні. Потяг о двадцять другій сорок.

– Сергію, батько просив приїхати на день, допомогти йому треба, дах полагодити – один він уже не справляється, – Ірина з надією глянула на чоловіка. – Давай з’їздимо,

– Тамаро, де гроші на продукти? Знову розбазарила? Руслан стояв на кухні, трясучи порожнім гаманцем. Тамара мовчки помішувала гречку, не підводячи очей. Я з тобою розмовляю! Триста гривень

Довго не могла заснути Люда, думки в голову лізли, бентежили її, сон відганяли. А все тому, що Олексій Петрович пропозицію зробив. Спочатку придивлявся, допомогу пропонував, а потім підійшов,

Катя ненавиділа понеділки. Вставати було важко, зібрати себе теж. А ще дитину відправити до школи, чоловіка зібрати й себе впорядкувати. Любила кілька хвилин подрімати. А потім доводилося вставати.

П’ятирічний Максим почав ходити до дитячого садка на початку осені. Хлопчик був мовчазний, напрочуд самостійний і завжди серйозний, не за віком. Але найбільше вихователів дивувало не це, а

– Ірино Геннадіївно, я запізнююся… – Рита не встигла домовити фразу, і схопити двері. Свекруха кинула на дівчину незадоволений погляд і швидко замкнулася зсередини у ванній кімнаті. Рита

Леонід втратив батька в сімнадцять років. Втрата годувальника сім’ї відчутно позначилася на їхньому добробуті. Мати й раніше не особливо приділяла синові увагу, а тепер і взагалі наче його