Незадовго до весілля сестри чоловіка, я посварилася з її майбутнім чоловіком. Сиділи ми якось у кафе. Микола навіщось порушив неприємну тему.
Він вважає за нормальність мати кілька партнерів у чоловіків і жінок. Слово за слово, поставив він мені особисте запитання, на яке я відмовилася відповідати.
Він наполягав, я брутально його перервала, заявивши, що це не його справа. Він зробив висновок, що якщо не відповідаю, то соромлюся, і мені є що приховувати.
Чоловік Миколі сказав, щоб той змінив тему. Важко назвати те, що сталося сваркою, але все ж таки Микола вирішив, що я його образила і бачити мене на весіллі він не бажає.
Сестра сказала моєму чоловікові, щоб він прийшов один. Чоловік відмовився. Це була моя друга зустріч із Миколою. Мене обурила тема, яку він порушив.
Обурила поведінка чоловіка — чому одразу не припинив? Якщо й обговорювати такі питання, то віч-на-віч з чоловіком, і то я вважаю людей, які цікавляться подібними речами, не дуже розумними. Яка різниця, що було до?
День весілля. Чоловік переказав сестрі символічні п’ять тисяч гривень. Само собою, планували дарувати суму більшу, але якщо нас покликали, а потім передумали, то й цього за очі нареченим вистачить.
Хвилин за кілька після здійснення переказу, чоловікові зателефонувала сестра.
– Приїжджайте, ми на вас чекаємо, Коля не заперечує, — сказала вона.
– Поїхали? – запитав у мене чоловік.
Ні, ні!
– Нас запросили, чому ні? – задумався він.
– Так на весілля не запрошують. Спершу звуть, потім кажуть, що не хочуть бачити, бо я не дозволила Колі покопатися в моєму особистому житті, а в день весілля знову звуть.
Я не збираюся метатися у зборах! Хочеш? Їдь. Я залишусь удома. Чоловік зателефонував до сестри. Сказав, що ми не приїдемо, бо я не хочу. Сестра попросила дати мені слухавку.
– Коля перепрошує, він не мав рації. Годі дутися, викликайте таксі та приїжджайте.
– Ти, мабуть, добре виглядаєш? Укладання зробила, нафарбувалася. Сама?
– Майстри приїжджали.
– Мені також треба було б зібратися. Можу сама все зробити: години півтори – укладання, година – макіяж, ще година – таксі до вас.
Години чотири, якщо округлити. За чотири години буде десять вечора. Гості ніякі, все з’їдено. Сенс?
– Зрозуміло. Ображайся далі, — буркнула вона, і кинула слухавку.
Сестра образилася. Рідний брат не приїхав до неї на весілля! Знаєте, я б теж образилася, якби мій брат без причини не з’явився на моєму весіллі.
Але ж мій чоловік мав причину, тому не поїхав. Він міг поїхати один, але не схотів. На весілля, зазвичай, запрошують пару.
Якщо мене проігнорували, а чоловікові це не сподобалося, хто винен? Хто автор цього марення? Запрошуємо, не запрошуємо, у день весілля дзвонимо, та знову запрошуємо – це що таке?
Навіть, щоб у гості зібратися, час потрібен, а тут весілля! Як би ви вчинили на моєму місті?
