Мені 20 років, 7 місяць вагітності, я живу з чоловіком, йому 27. У нього є ще жінка – це його перша дружина й у них спільний син, вона живе окремо, але він часто там проводить час іноді ночує.
Все починалося так: ми познайомилися, мені було всього 17, йому 24 на той момент він жив з дружиною і з дитиною, але саме в той період, коли ми почали зустрічатися його дружина була в Вірменії. Він відправив її туди до своєї мами з дитиною, я по початку не знала, що він одружений, потім він зізнався, але на той момент я закохалася і втратила голову, знаю звучить безглуздо у17 років, ми зустрічалися, все було як уві сні, я його дуже полюбила.
Минуло 3 місяці й він дізнається, що його мама смертельно хвора, він все кидає і їде на батьківщину, щоб встигнути попрощатися, пройшло 1,5 місяці, від нього ніякої звістки. Я думала все, кінець, але раптом він дзвонить мені й просить чекати його.
Я йому сказала, що в цьому немає сенсу, адже він приїде не один, а з сім’єю, він сказав, що все буде добре і він благав мене чекати його. Я звичайно ж його дочекалася.
Він приїхав з родиною, я звісно запитала, що буде далі, він сказав, що не любить її й піде, як дитина трохи підросте, просив мене чекати.
В один прекрасний момент, ми з нею зустрілися, все обговорили й зрозуміли, що він вішає нам локшину. Загалом ми закрили на все очі й прийняли той факт, що тепер нам доведеться його ділити, було багато сварок, нервів з 2-х сторін, він не міг визначитися. У підсумку ми з нею поговорили й вирішили, що ми хочемо поїхати від пліток і чуток, але для цього потрібно поїхати всім разом, бо жодну з нас він кидати не хотів, сказали йому, що ми не проти одна одної, виїхати б далі від ганьби й бути разом з ним.
Ми поїхали в інше місто, там жити разом в одній квартирі, спочатку все було добре, ми намагалися перебороти ревнощі, але я не могла з цим справлятися, ми стали подругами, все розповідали одна одній, але настав момент, коли ми з нею вже не могли знаходиться в одній квартирі й почали будувати одна одній підступи.
У підсумку вона зробила так, щоб я поїхала і я поїхала, а я своєю чергою зробила так, щоб він її вигнав, у мене вийшло. Вона стала жити окремо, наймати квартиру, а я повернулася до нього, він говорив, що це кінець і їх більше нічого не пов’язує, через місяць, я зрозуміла, що він знову помирився з нею.
Я страждаю, плачу, про все шкодую, знаю що винна, він не звертає на мене уваги, дорікає, що живу у нього, Мені здається, що він шкодує про все і хоче бути з дружиною, але вагітна я і йому просто нікуди діватися, а мені нікуди піти, скоро народиться наш малюк і я не зможу не працювати і нічого, тому терплю всі його приниження, заради дитини.
Він при цьому перевіряє мій телефон, контролює мене і ревнує, я не знаю, що мені робити, я його дуже люблю, але жити більше так не можу. Дякую.
