Я завжди захоплювалася волонтерами як такими. Для мене це не професія, це вибір життя. Люди отримують мізер зі своєї роботи, а деякі не отримують нічого взагалі.
Одного разу мені довелося зіткнутися з їх роботою і я вражена, не в хорошому сенсі, як можна було сподіватися.
В моїх батьків пропала улюблениця. Со счета звати Джульетта, вона з невеличких пород чихуа, вже їй було 12 років, такі маленькі собаки багато не живуть. Пропала, не з’являлася. Ну я і вирішила розмістити пост в одній із груп по пошуку тварин в нашому місті.
Я була ошелешена, коли побачила фото нашої красуні в пості про те, до хтось її викинув. Подзвонила волонтерам, які знайшли собаку. А мені в результаті посипалися погрози і все таке, звинувачення що викинула собаку. Логіка у людей є? Я її шукаю, чого б мені було її викидати.
Я вже готова була звернутися до поліції, як наступного дня побачила ще й пост про те, що її тепер продають за 4000 гривень. Мої готові були забрати. Але її крила сім’я з дітками. Вже не стали у дітей забирати. Але надовго запам’ятали таких волонтерів, які бідкаються що бездомним на корм немає. А чужих собак красти і продавати є совість?
Я більше чим впевнена в тому, що вкрали саме вони, бо неочікувано зблизька з’явилося відео, де собаку викидають з мішка біля водойму, а поруч стояла машина тих самих волонтерів, просто потрапила в кадр.
